Примите участие
в розыгрыше
квадрокоптера с HD камерой Участвовать
Приз
ГлавнаяБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Мир - якою ціною?

565

Бігборди вздовж узбіч доріг в Україні, в містах на магістральних вулицях закликають до компромісу. Політичні партії опозиційного нахилу, що аргументовано серед людей мають назву «проросійські», голосами своїх лідерів, які рвуться в президенти, закликають громадян України до миру.

Все це, безумовно, виглядає дуже вірно аж до того моменту, поки не починаються питання, про який мир йдеться. На яких умовах з точки зору новоявлених «миротворців» той мир для українських сіл та міст має настати? Хто має поступитися і в чому ці поступки мають бути, щоб, нарешті, не падали на нашу землю ворожі снаряди і не свистіли над головами мирних людей кулі?

Коли ж ми заглиблюємось в дискусії з представниками партій «миру і компромісу», то виявляється, що поступки має робити виключно українська сторона. Ми маємо забути про Крим, не звертати увагу на загарбників на Донбасі, взяти на себе провину в загибелі тисяч людей та ще й створити всі умови для безпечного і незалежного, в межах глибокої автономії, проживання на нашій території злочинців з країни-агресора, колаборантів різних мастей і просто зрадників України. Крім того, за цією поступкою ми змушені будемо за свій кошт відновити зруйновану інфраструктуру та економіку регіону.

Існуюча в Україні п’ята колона підняла голову. Активізувалися в своїх висловлюваннях і в конкретних діях ще недавно замасковані прихильники Росії і президента ворожої українцям країни В. Путіна. Всі інструменти впливу на свідомість пересічних громадян України, що існують в арсеналі спецслужб, в пропагандистських засобах масової інформації наших східних «братів», включаючи можливості українських прихильників «братнього союзу» з Росією, запущені в дію. Як відомо, в Москві для досягнення своєї мети не гребують нічим. По всьому світу за останні роки відмічаються сліди грубих, цинічних, варварських, з точки зору цивілізованого світу, акцій, які мають «фірмову» ознаку. Попри те, що з давніх часів світова спільнота знає російські методи вирішення проблем в міжнародних стосунках, до певного часу була надія, що все змінюється на краще. Відкритість російського суспільства, контакти громадян Росії на рівні приватних людських стосунків з цивілізованим світом, започатковані Б. Єльциним в 1991 році, мали позитивно вплинути і змінити базові цінності росіян і, після чого, максимально зблизити з Європою та іншим цивілізованим світом.

Агресія путінської Росії по відношенню до України на початку 2014 року показала, що хвороба хронічна і вона дає рецидиви. Лікувати таку хворобу потрібно із застосуванням сили і засобів, що обмежують рух хворого. Адже в психіатричній лікарні з пацієнтом розмовляють доти, доки не стає зрозумілим, що він буйний, після чого з ним перестають церемонитись і надягають гамівну сорочку, що обмежує дії. Те, що в керівництві РФ є люди, які мають можливість приймати рішення і вони буйні – це очевидно. Анексія Криму, захоплення частини Донбасу і війна з Україною, війна в Сирії, втручання у вибори в США в 2016 році, отруєння Скрипалів у Великій Британії, спроба отруїти Вселенського Патріарха Варфаломія – ми маємо справу з людьми несповна розуму. Хтось в цьому має сумнів? Проаналізуйте ситуацію до лютого 2014 року і в цей час з точки зору благополуччя, безпекових гарантій, спокою громадян Росії. Росія все більше і більше нагадує Радянський Союз – залишилося ще небагато. Імперські амбіції східного сусіда ніяк не можуть допустити самостійності України, успішного розвитку нашого суспільства в єднанні з цивілізованою Європою.

Що характерно, все це відбувається так, наче ми повернулися на 100 років назад, в буремні події початку 20 століття. Саме тоді молода Українська Держава, відмовившись від широкомасштабного військового спротиву агресії з боку ленінської Росії, отримала мир – РАБСЬКИЙ МИР. В результаті того «миру» українці отримали всі Голодомори, сталінські репресії 1937-1938 рр., війну 1939-1945 рр., репресії з висилкою до Сибіру українських патріотів на протязі 70-ти років «мирного» співіснування в «братній» сім’ї народів СРСР.

Підсумки того «миру» - 26 МІЛЬЙОНІВ ЗАГУБЛЕНИХ ЖИТТІВ УКРАЇНЦІВ, ПОКАЛІЧЕНІ ДОЛІ І ВТРАТА ПЕРСПЕКТИВ НОРМАЛЬНОГО, ЦИВІЛІЗОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НА СТОЛІТТЯ. Чи готові ми знову платити таку ціну за той мир, що нам пропонують медведчуки, рабіновичі, шуфричі, бойки і всі інші вілкули?

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги