Примите участие
в розыгрыше
LTE планшета Участвовать
Приз
ГлавнаяБлоги

/Политика

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

АУФВІДЕРЗЕЄН, ФРАУ МЕРКЕЛЬ?

470

Головна жінка Німеччини, схоже за все, втомилася від череди поразок і планує піти не тільки з посади голови Хрістиянсько-демократичної спілки, але й з політики взагалі. Саме про це фрау Ангела заявила у вузькому колі прихільників після того, як остаточно зрозуміла – попередні успіхи ХДС на чолі з нею вже у минулому.

Погані підсумки перегонів у Гессені для християнських демократів не стали чимось дивним – політика Європи, чи не єдиною з останніх класичних представників якої була Меркель, вже давно потребувала серйозних змін. Без німецької лідерки Старий Світ стане зовсім іншим, і це буде доволі жорстке випробування для декларованих у Брюселі єдності думок та незмінності принципів.

Саме консервативні методи Ангели Меркель і стали каталізатором бурхливої реакції, початок якої співпадає з першою масштабною хвилєю міграційної навали. На жаль, європейські можновладці, які звикли до навколишнього комфорту та цивілізаційного способу вирішення проблем, не побачили, що того вийде. Замість цього вони уявляли себе Абрахамами Лінкольнами та Санта-Клаусами в одній склянці: вони же робили добру справу – вони допомагали людям!

Справа у тому, що переважна більшість мігрантів була не в змозі оцінити оті їхні зусилля, бо елементарно не мала належного виховання, відповідної освіченості та необхідного життєвого досвіду. Прибульцям зі Сходу було байдуже, де вони житимуть, що їстимуть та скільки грошей отримуватимуть – головне, що навколо немає стрілянини, а якщо чогось не дадуть, можна буде й відібрати: благодійники самі й віддадуть .

«Спромоглися» й амеріканці, які не зуміли вчасно скинути Асада та посадити на його місце когось трохи більш лояльного до потрібних цінностей, чим блискуче скористувались у Росії. У створенні в Сирії та поблизу неї неможливих умов для існування громадянського населення російські стратеги побачили унікальну можливість загострити політичную ситуацію в Європі та зробили все, щоб втілити її у життя.

Саме у цьому полягають витоки міграційної кризи, і саме це стало викликом для Ангели Меркель. Як найавторітетніший європейський лідер, вона повинна була першою зрозуміти усі небезпеки майже неконтрольованого розбавлення звичного бюргерського спокію раніш невідомомим східним темпераментом та чужинецьким укладом життя.

Але вона не зуміла (чи не схотіла?) цього, і майже відразу перетворилася від господарки ситуації на її заручницю. Нарікати на це можна, але не призведе ані до чого: це одне й те саме, що засуджувати наївну королеву, яка порадила голодним неборакам їсти тістечка замість відсутнього в них хліба. В жодного з європейських політиків найвищого рівню, у тому числі й в Ангели Меркель, не було розуміння того, як слід поводитись із мігрантами, звідки вони беруться у такій кількості і як зламати цю ситуацію. Для цього треба кілька поколінь нехтувати людською гідністю і взагалі не знати, як це – цінити людину.

Більш того. Те, що Меркель так довго утримувалась на своїй посаді й навіть вигравала вибори, можна пояснити лише безпрецедентним кредитом довіри, яку у Старому Світі звикли надавати публічним політикам. Як кажуть у єдиній з країн, що зуміла зняти власні вершки у таких умовах, «доки грім не гримне, мужик не перехреститься»; мабуть, мігранти гримнули добряче, якщо європейський чолов’яга почав хрестится так часто та міцно.

У Німеччині це призвело до того, що в країні більш немає партії, яку б можна було назвати лідером думок. ХДС та її перший спільник ХСС за кілька років встигли загубити все, що накопичувалось з середини минулого століття: і автоиитет, і прихильників, і голоси виборців. Єдине, що залишилось пані Меркель, це перевірити, на кого покласти відповідальність за це – на обставини, що склалися, чи особисто на неї.

Подібне вже відбувалось, і також у німців, коли пішов Коль, і країна обирала нового канцлера. Гельмута також вважали останнім з могікан, після якого Німеччині потрібен був хтось не такий яскравий. І хоча на його фоні Шрьодера не можна було назвати дуже ефектним, поруч із Меркель він був справжньою зіркою.

Але де, а головне – з ким герр Герхардт зараз? А сіренька мишка Меркель дочекалася свого наступного шансу та перетворилася на справжнього лідера, до якого прислуховуються у всьому світі, в якого знаходяться відповіді на будь-які запитання, який задає ритм життя. Шкода тільки, що все так швидко закінчилось, і тепер потрібно починати все знову.

Зараз у ХДС/ХСС є дві можливості залишитись у владі. Першим на розум приходить, звісно, гарячковий пошук варіантів коаліції, причому коаліції з ким завгодно: із зеленими, червоними, чорними, сіро-буро-малиновими, з лівими чи правими – тільки б зберегти себе на поверхні. Прецеденти є: колись християнські демократи вже об’єднувались із СДПГ і доволі довго керували країною. Але запряжені в один віз кінь та трепетна лань зовсім не пара: десь років зі сто тому у Німеччині вже була така двина спілка, яка закінчилась як раз у 1933 році – розумієте, про що йдеться?

Другий варіант полягає у збереженні тих залишків, які поки ще є в колись правлячому симбіозі: ретельний підрахунок потенцій, постійна наполеглива робота з подолання сумнівів та коливань, щоби отримати голоси хоча б тих, хто не визначився – кропіткий шлях справжнього політичного діяча.

Що ж вабить зараз німецьку лідерку? Тимчасовий успіх з подальшою й незворотньою зневірою мільйонів чи відставка, але спадкоємність та передбачуваність політики, яку проводитимуть наступні канцлери? Будемо сподіватись, що Ангела Меркель у будь-якому випадку обере майбутнє, в якому не буде ані стресів, ані струсів.

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги