В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Чи стане Крим українським?

344

<p>&lt;p&gt;Балачки навколо теми повернення Криму у склад України змусили мене теж не залишатись осторонь цього питання. Я теж українець і теж душею болію за долю України - своєї Батьківщини.

Багато років я вважав Крим частиною України... &quot;чорноморською перлиною&quot;. Та от, сьогодні я змушений констатувати, що це зовсім інша країна. А що ж відбулось? Як могло таке статись?

От в цьому і хотілося б розібратись.

Поперше, не зайвим було б звернутись і до історії нашої країни... та історії Криму. І це не означає, що треба покопатись в історії виникнення півострова, та в тому, хто є корінним народом Криму? Не треба там шукати &quot;українське коріння&quot;. Одне зрозуміло, що це не є українці та не є росіяни. І цього достатньо. Отже, давайте зупинимось на тому, що за часів Петра Першого, півостров Крим став територією Московського царства, яке Петро перейменував, обікравши нашу з вами країну. Тобто, назвав Московію – Росією, а себе – &quot;царем всєя Русі&quot;... хоча сам до Русі ніякого відношення і не мав. Та це вже слід розглядати, як завершений факт. А розуміючи, що він не є законним, думати, як його виправити. Але це вже зовсім інша... наступна тема. Сьогодні ж, повернемось до теми Криму.

Так от, до 1954 року, Кримський півостров вважався територією РСФСР. А 19 лютого цього ж року, Президія Верховної Ради СРСР, (під головуванням М.С.Хрущова), передала Крим у розпорядження УРСР. Тобто, Крим став українським. І вже не буду згадувати, що це не було рівноцінним обміном на Воронезьку, Курську, Орловську та Бєлгородську області УРСР, які відійшли до складу РСФСР. Хочу тільки нагадати про стан Криму, на момент його передачі до складу УРСР. А це було, в повному розумінні цього слова – &quot;пустелею&quot;. Там не було інфраструктури. Не було промисловості. Не було курортів і таке інше.

І от, починаючи з 1954 року, УРСР (сьогоднішня Україна) отримала тягар по відбудові та розбудові Криму.

В результаті, було створено справжні сучасні міста, курортні зони. Побудовані підприємства промисловості та інфраструктура. Крим став розвиненим регіоном... перлиною на березі Чорного моря, де отримували житло пенсіонери Радянської армії та інші &quot;заслужені персони&quot;. Це стало &quot;райським куточком&quot;, куди приїздили для оздоровлення громадяни та їх діти зі всього необсяжного Радянського Союзу.

До того ж, там проводилась геологорозвідка з пошуків та розробки корисних копалин. В результаті було знайдено залежі залізної руди та родовища природного газу... соляні багатства Сиваша і озер. І на все це пішло більше сорока років життя наших батьків та дідів. За сорок років український Крим став таким, яким ми його маємо на сьогоднішній день.

А тепер давайте повернемось до подій останнього часу, а саме, псевдореферендуму в березні 2014 року. Псевдореферендуму, на якому жителі Криму &quot;проголосували&quot; за доєднання півострова Крим до Російської Федерації.

Хочеться зауважити, що доєднання Криму до РФ, чомусь не супроводжувалось поверненням у склад України таких міст як: Бєлгород, Курськ, Воронеж, Орел... та й Кубань чомусь теж залишилась у складі РФ. Та будемо сподіватись, що до цього ми ще дійдемо, хоча й трохи пізніше. Тож, повернемось до теми Криму.

Отже, 21 березня 2014 року, рішенням Ради Федерації Росії, по результатам сфальшованого псевдореферендуму, проведеного в Криму, та анексії Криму російськими військами, було ухвалено закон про доєднання Криму та міста Севастополь до складу Росії.

Український Уряд таке рішення не визнав, а світове співтовариство засудило політику Кремля, визнавши незаконність таких дій збоку Росії. Пізніше, багато країн запровадили економічні та політичні санкції проти Російської Федерації та її державних і бізнесових осіб. Термін дій тих санкцій визначається закінченням російської агресії проти суверенної республіки Україна та поверненням, незаконно відібраного, півострова Крим до складу України. Новий президент США Дональд Трамп однозначно заявив, що американські санкції з Росії буть зняті лише по факту повернення Криму у склад України.

Правда, круто? Весь світ вимагає від Росії повернення Криму у склад України!

А я от дивлюсь на все це і думаю – а чи, взагалі, потрібен Крим Україні?

Якщо він навіть, під тиском світового співтовариства буде повернутий у склад України, то чи стане він колись &quot;українським&quot;? Чи побачимо ми доброзичливу посмішку в свою адресу від тих, що не так давно бігали на свій &quot;референдум&quot;, щоб проголосувати за вихід півострова зі складу України та доєднання його до Росії?

По суті, жителі Криму нас зрадили! Вони зрадили нас вчора, то чи є гарантія, що вони не зрадять нас завтра? А чи потрібна нам &quot;міна уповільненої дії&quot;... змія, що буде грітись на наших грудях, яка щомиті готова буде оголити своє жало і знову нанести укус? Гадаю, що ні.

До того ж, невже ми не пам*ятаємо, як під час Майдану, Крим посилав до Києва своїх тітушок та беркутівців? Вони їхали до Києва, щоб бити і вбивати патріотів, що піднялись проти свавілля влади Януковича. А коли отримали там по зубах, то одразу побігли голосувати за розірвання України на шматки. І їм це вдалось.

Я, поки що, промовчу про те, чим був Майдан-2 в дійсності, і хто там був головними &quot;ляльководами&quot;... про тих, що заробили на цьому дійстві найбільші дівіденди. Промовчу, бо сьогодні ще дуже багато патріотів не можуть сприйняти дійсну правду про повстання, де вони ризикували своїм життям, будучи переконаними, що роблять це заради щастя українського народу. Це вже тема іншого опусу. Але це не є приводом для зради України, тож я не бачу в цьому виправдання для тих, що побігли на поклін до чужого царя.

Отже, я не вважаю Крим &quot;тимчасово окупованою територією&quot;. Я його вважаю &quot;територією зради&quot;, і моя особиста думка зводиться до того, що Крим не вартий того, щоб українці боролись за його повернення до складу України. Навпаки, з півостровом треба чітко визначитись, раз і назавжди проставивши всі крапки на &quot;І&quot;.

&quot;Ви нас зрадили? Ви відмовились від нас? Ви нас пограбували на користь сусідньої країни? Ви віддали їй те, що тяжкою працею наживали наші батьки й діди протягом сорока років? Тож, знайте – вас для нас більше нема!&quot;

І на підставі цього, відключити подачу електроенергії, постачання питної води, постачання природного газу і заблокувати всі торгівельні відносини зі зрадниками.

Їм була потрібна Росія? Вони їй віддали пріоритет?

Тож, хай вони з нею і живуть. Хай Росія їх годує, одягає та нянькує!

А нам треба думати, як свою країну витягати з того становища, в яке її затягли наші політики, що сидять на зарплатні у олігархів. Нам треба рятувати свою Батьківщину, а не переконувати зрадників у тому, що зрада, це є поганим вчинком. Хай вони самі дійдуть такого розуміння... якщо ще здатні самостійно мислити. Хай самі зрозуміють важливість свого вчинку та зроблять певні висновки... які, зізнаюсь, нас не дуже вже і мають хвилювати.

А якщо ж, дійсно визнають свою провину та захочуть повернутись до складу України, то тоді вже ми, українці, підемо на референдум і визначимось – чи хочемо ми, щоб Крим знову став частиною України? І хай тоді вони нас переконують у своїй щирості... та в щирості своїх намірів, щодо повторного об*єднання.

І щось мені підказує, що політика має робитись саме так, і ніяк не інакше.

Якщо ж хтось вважає, що я не правий... я готовий вислухати аргументи.

Спробуйте, доведіть. А я, як пересічний громадянин України, уважно Вас вислухаю. Можливо, Ви мене в чомусь і переконаєте. Але я людина, вихована іншою епохою, і добре вмію відрізняти зло від добра. Тож, спробуйте. Хто зна... &lt;/p&gt;</p>

Наши блоги