УкрРус

Гітлер VS Путін

2.8т
Серу Вінстону Черчіллю приписують вислів про те, що нові фашисти будуть ховатися за маскою антифашизму. На сьогодні не важливе авторство вислову, важлива влучна суть твердження.

У травні 2015 року президент Росії на зустрічі з Ангелою Меркель заявив, що бачить сутність пакту Молотова-Ріббентропа як "сенс забезпечення безпеки Радянського Союзу". З його слів "…після підписання відповідної Мюнхенської угоди сама Польща зробила дії, спрямовані на те, щоб анексувати частину чеської території. Вийшло так, що після пакту Молотова-Ріббентропа і розподілу Польщі вона сама стала жертвою тієї політики, яку і намагалася проводити у Європі".

З тієї "пам’ятної" зустрічі пройшло два роки, а з часу приходу до влади Гітлера понад 80. Але, як не дивно, риторика окремих політичних лідерів не змінилася. У діях цих тиранів багато спільного. І якщо оцінку Гітлеру цивілізований світ уже дав, то у Путіна цей процес ще по переду.

Спробуємо провести паралелі, базуючись не на вигаданих, надуманих чи приписаних (див. вище) подіях, а на відомих задокументованих фактах.

По-перше. До влади Гітлер прийшов в період кризи Веймарської республіки та завершення Великої депресії. НСДАП (партія націонал-соціалістів), керівником якої був Гітлер, потрапила на чергових виборах до Рейхстагу, а в січні 1933 року він став Рейхсканцлером та почав втілювати ідею про Третій Рейх. Остаточна узурпація влади стала можлива із смертю президента Пауля фон Гінденбурга в серпні 1934 року та запровадженням посади фюрера.
Путін пройшов схожий шлях. В період кризи в Російській Федерації очолив уряд (серпень 1999) і почав з 31 грудня 1999 року виконувати обов’язки президента після відставки Бориса Єльцина. Практично з цього часу чути риторику про Третій Рим.

По-друге. З метою піднесення свого іміджу та утвердження думки про могутність лідера обидва тирани, кожен у свій час, та їхні команди наполегливо працювали над проведенням Берлінської Олімпіади 1936 р. та Олімпіади в Сочі 2014 р. Обидві події повинні були вкоренити в свідомості мас думку про величезну повагу до правлячої еліти з боку світового співтовариства та переконати в миролюбності політики, яка проводиться. Адже, Олімпійський рух символізує припинення будь-яких конфліктів.

По-третє. Красномовним свідченням схожості двох режимів є плебісцит під дулами автоматників та аншлюс Австрії, здійснений Гітлером у 1938 році, а також референдум та анексія в умовах окупації "ввічливими зеленими чєловєчками" Криму у 2014 році. Для світової спільноти були представлені результати "демократичного" волевиявлення, а для власного населення ще й створено міф про відродження історичної справедливості.

По-четверте, використання етнічного питання в зовнішній політиці Гітлером та Путіним дало "зелене світло" для інтервенції та окупації територій під гаслом захисту німецькомовного/російськомовного населення. Це також дає можливість відволікти увагу від внутрішньодержавних проблем. Пригадаємо окупацію Судет, Мюнхенську змову наприкінці 30-х років та інтервенцію Росії, живими свідками якої ми є, на Сході України.

По-п’яте, будь-яка, навіть сама абсурдна втілена ідея чи та, що передбачає втілення, повинна бути підтримана якомога більшою частиною підготовленого соціуму. Для цього створюється слухняна системи пропаганди та зомбування ("Міністерство Геббельса" – "Кисельов TV"). Важливим елементом є пошук, інколи із спортивною заповзятістю, мільйонами громадян зовнішнього та/або внутрішнього уявного ворога; обґрунтування доцільності та справедливості обмеження громадянських прав, боротьба з проявами опозиції, або створення контрольованої "опозиції", підтримка ультраправих сил тощо.

Як сказав один пропутінський пропагандист: "Співпало? Не думаю!"
https://www.obozrevatel.com/my/politics/60419-gitler-vs-putin.htm
Наши блоги