Примите участие
в розыгрыше
Android смартфона Участвовать
Приз
ГлавнаяБлоги

/Политика

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Притискаючись до "мінської" бомби

46

<p>Поки в українському інформаційному просторі жваво обговорюють тему зміни голови українського уряду, безкарність вінницького поліцейського Антона Шевцова та ЛГБТ-епопею в Львові, в нашій країні відбулася подія, яка має набагато більше значення для її подальшої долі.

18 березня Конституційний суд України ухвалив рішення, згідно з яким Верховна Рада може передбачити в Регламенті Верховної Ради можливість ухвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України як закону на більш пізній черговій сесії Верховної Ради з дотриманням положень, закріплених розділом 13 (Внесення змін до Конституції України) Основного закону України.

Згідно із статтею 155 КУ, &quot;законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I &quot;Загальні засади&quot;, розділу III &quot;Вибори. Референдум&quot; і розділу XIII &quot;Внесення змін до Конституції України&quot;, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України&quot;.

Таким чином, в рішенні не вказані тимчасові обмеження щодо строків остаточного внесення конституційних змін. Це фактично дозволяє розглядати конституційні законопроекти кілька років і навіть парламентами різних скликань. Подібне рішення, по суті, легалізує процедуру внесення конституційних змін, не передбачену самою Конституцією.

Таким чином, Конституційний Суд узаконив рішення парламентської коаліції стосовно ухвалення порядку внесення змін до Конституції, який очевидно суперечить ст. 155 Конституції України.

Що це означає? А те, що зміна до порядку внесення змін до Конституції спрямована для збереження можливості ухвалення в другому читанні конституційного законопроекту №2217а, яким передбачено надання особливого статусу окупованим територіям Донбасу.

Відповідно, до ст.155 Конституції, цей законопроект вже мав би бути знятий з розгляду, як такий що не отримав підтримку депутатів в другому читанні.

Таким чином, влада знівелювала норми Конституції, для просування рішення про надання особливого статусу Донбасу, яке суперечить національним інтересам України та вигідне виключно російському агресору. А проблема оновлення складу КС і радикальна реформа судової системи України перейшла від суто внутрішнього контексту в площину позиції України на міжнародній арені.

Тепер країна &quot;зависає&quot; в конституційному процесі, який вже призвів до потужної негативної реакції українського суспільства. Судячи з усього, влада не зробила висновків і продовжує ламати суспільство через коліно. Очевидно, що зобов’язання, взяті перед представниками іноземних держав для української влад поки що важать більше, ніж задачі, для вирішення яких делегував її український народ.

Очевидно, що українці не схвалюють зміни в Основному законі на догоду Кремлю і західним гравцям, які хочуть як найшвидше перетворити проблему України на внутрішню українську та забути про неї. Так само, як не схвалюють фінансування непідконтрольних Україні територій з власної кишені і легалізацію бойовиків.

Очевидно, що депутати парламенту розуміють, що виборці не пробачать їм голосування за цей проект. В такій ситуації влада пішла на безпрецедентний крок. Конституційний процес було фактично заморожено і законопроект №2217а замість того, щоб піти на утилізацію через несприйняття його українською громадою, висітиме над нами як Дамоклів меч, поки в Адміністрації президента не вирішать, що настав час протискати його ухвалення знову.

Ми ще міцніше притиснулися до бомби уповільненої дії, якщо хочете – мінської бомби. На Україну тиснуть з усіх сторін. В тому числі, Захід погрожує скасувати санкції проти Росії, якщо Україна не буде виконувати &quot;Мінські&quot; пункти, фактично, в односторонньому порядку. Проте, виникає логічне питання: якщо санкції скасують і після того, як Київ виконає Мінські домовленості і якщо він їх НЕ виконає, то навіщо власними руками знищувати свою ж країну, якщо реакція Заходу в обох випадках буде однакова?

</p>

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги