Депутатська недоторканість: теорія і практика

514

<p>&lt;p&gt;Епатажність окремих нардепів дозволяє їм використовувати відверто насильницькі дії для реалізації інтересів. Зараз не має значення чи це будуть державні інтереси, вузькокорпоративні чи іміджеві. Має значення, що нардепи не несуть відповідальності за здійснення правопорушень. Не несуть оскільки існує таке поняття як депутатська недоторканість.

Сьогодні глава МВС Аваков заявив, що &quot;Ніхто не зробив більше для спотворення поняття депутатської недоторканності, ніж депутат Парасюк&quot;. Але, давайте будемо відвертими. Спотворення депутатської недоторканості як явища – довготривалий процесом. Цілий пропрезидентський блок у 2007 році пройшов у Раду на гаслі &quot;скасувати депутатську недоторканість&quot;. І що? Навіть після Лозінського, який дозволяв собі сафарі на людей, імунітет нікуди не дівся.

Трохи теорії. Депутатський імунітет – це захист представника народу від переслідування за політичними цілями. Якщо ми скасуємо повністю недоторканість депутатів, то матимемо повністю контрольовану Верховну Раді. Не тому, що там сидять одні злочинці (якщо говорити так, то – хто ж голосував за них?). Проблема в іншому. У тому, що рівень розвитку української правоохоронної системи натякає про те, що від в’язниці зарікатись у нас не можна. Була б людина, а справу сфабрикувати завжди можна. Тому, парламент без депутатської недоторканості буде повністю контролюватись тими, хто контролює правосуддя та силовиків. Фактично, депутатський імунітет – це інструмент системи стримувань і противаг у системі поділу влади.

І що? Або повністю підконтрольна Верховна Рада, або – депутати, які безвідповідально здійснюють злочини.

Замкнуте коло? Замкнуте, якщо мислити крайнощами, як у нас звикли.

Тому, перше – правом - не скасовувати депутатську недоторканість як таку, а внести зміни до Конституції та Закону про статус нардепа. І передбачити, що імунітет не розповсюджується на депутатів, яких затримали під час здійснення злочинів. І тоді б це не просто стримувало від депутатського хуліганства, а й трохи б підняло рейтингу нашому парламенту.

І друге – ділом. Таке враження, що після складення своїх повноважень у зв’язку з обранням нової Ради, більшість депутатів відразу відправляється за грати. Бо їх суперімунітет закінчився, і вони стали відповідати за злочини, які здійснили за час депутатської діяльності. Багато сидить колишніх нардепів? Навіть Єфремова не можуть посадити.

До речі, сумнозвісному Лозінському в 2011 р. дали 15 років позбавлення волі. А у 2014 р. - його спробували випустити за &quot;станом здоров’я&quot;, але не вийшло (точніше вийшло, але не надовго – громадськість запротестувала). З 2016 року – він остаточно на волі. 15 років? Депутатський імунітет? Ну-ну.

Тому, проблема не лише в недоторканості, проблема – у бажанні.&lt;/p&gt;</p>

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, следите за обновлениями!

Наши блоги

Последние новости

Загрузка...