В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Про мумії та митні тарифи

202

Коли мова йде про тарифну класифікацію товарів іноді згадують байку рубежу ХІХ – ХХ ст., про митника, що не знав як класифікувати єгипетську мумію, і врешті решт оформив її по тарифу на м’ясні консерви. (Принаймні у такій інтерпретації вона згадується у виданні Money’s Fiscal Dictionary. 1910. p. 247.). Але чи мала вона реальне підгрунтя?

Якось, дякувати Google, мені трапилась нотатка у газеті The Daily News-Review (Crawfrodsville, Indiana) за 4 вересня 1903 р. під назвою "Фальшиві мумії" (Bogus Mummies), де в саркастичній формі піддавався критиці протекціоністський Тарифний Акт 1897 р. (Dingley Tariff Act), відомий найвищими за всю історію США ставками мит.

В якості ілюстрації вад цього тарифу наводилася історія про те, як митний інспектор порту Філадельфія, намагався застосувати при оформленні єгипетської мумії правило, згідно якого некласифіковані промислові вироби оподатковувалися митом за ставкою 20%. Однак митник не зміг визначити вартість мумії. Тож мумія була залишена на зберігання у порту, а справа передана у Міністерство фінансів (U.S. Department of Treasury), яке і встановило митну вартість "виходячи з власних уявлень".

Весь цей час імпортер вимагав класифікації товару як "скелети та інші анатомічні препарати" за нульовою ставкою мита та звернувся до Board of General Appraisers (федеральний спеціалізований апеляційний суд, з 1909 р. перейменований на U.S. Customs Court, який розглядав справи щодо класифікації товарів та нарахування мита). Апеляція була задоволена та мумія ввезена без сплати мита.

Що тут правда, що вигадка журналістів – сказати важно. Принаймні це найбільш давнє, повне та логічне викладення цієї історії, що мені траплялося. Але головне, що ця історія дає ряд важливих висновків:

1. Класифікація та митна вартість, як були більш ніж 100 років тому, так і залишаються зараз одними з важливих каменів спотикання між митницею та імпортерами.

2. Коли держава бачить у митниці лише фіскальну функцію, митники завжди тяжіють до застосування шостого методу, навіть у ті часи, коли ще самого поняття шостого методу не існувало.

3. У США ще у 1903 р. розуміли важливість митної справи та мали ефективний механізм оскарження рішень митних органів у вигляді спеціалізованого суду.

Власне кажучи, цього розуміння важливості та забезпечення ефективного оскарження хотілося б і нам побажати.

Наши блоги