ГлавнаяБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

"Законопроект під мікроскопом": ЗП "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти". Частина 2

288Читать новость на украинском

Законопроект №5435 визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти та забезпечує правове регулювання відносин, пов’язаних з обліком цих осіб та їх розшуком.

Законопроект передбачає два окремі механізми. Перший - розшук осіб, зниклих безвісти. Другий - розшук останків.

Механізм розшуку осіб, зниклих безвісти. Особа, зникла безвісти – фізична особа, щодо якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заяви про її розшук. Особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом – особа, яка зникла в зоні збройного конфлікту (міжнародного або не міжнародного) під час проходження військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні. Органи, уповноважені на облік або розшук осіб, зниклих безвісти. До органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері; 2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 3) центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції; 4) центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; 5) центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню; 6) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства; 7) Державна прикордонна служба України; 8) Національна гвардія України; 9) Національна поліція України; 10) Служба безпеки України; 11) органи прокуратури; 12) місцеві органи влади. До органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти належить Національна поліція України. Заявник – особа, яка подала заяву про розшук особи, щодо якої немає відомостей про її місцеперебування. Заява про розшук особи. Заява про розшук особи, зниклої безвісти подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, представником органу державної влади, представником органу місцевого самоврядування,представником об’єднання громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи може бути подана Комісією у випадку, якщо зазначені вище особи звернулися до неї із повідомленням про зникнення особи. Про отримання Національною поліцією України інформації про зникнення особи, або заяви про розшук такої особи, вона зобов’язана проінформувати Комісію протягом 3-х днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти, підлягають внесенню до Реєстру протягом 24-х годин після отримання заяви. Розшук особи, зниклої безвісти. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти, Комісія направляє запити на отримання інформації особам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, в тому числі органам, уповноваженими на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, об’єднанням громадян та міжнародним гуманітарним організаціям, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в тому числі органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, та об’єднань громадян, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити Комісію у письмовій формі про результати розгляду її запиту у триденний строк з дня його одержання. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Комісію та розглянути запит у інший строк, який не перевищує одного місяця після одержання запиту. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто протягом одного місяця після його одержання, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, продовжує вживати всіх можливих заходів з метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти та повідомляє про це Комісію із зазначенням причин неможливості надати інформацію у встановлений строк. Ненадання керівником відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в тому числі органу, уповноваженого на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, або об’єднання громадян, до якого звернуто запит, відповіді на запит Комісії тягне за собою адміністративну відповідальність у порядку, визначеному законодавством. Комісія узагальнює отриману інформацію та протягом 3-х днів передає її до відповідного територіального органу Національної поліції України для здійснення заходів щодо розшуку особи, зниклої безвісти, про що повідомляє Заявника у будь-який прийнятний спосіб. Комісія здійснює моніторинг заходів щодо розшуку особи, зниклої безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом та має право витребувати інформацію про результати проведення таких заходів з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством, на будь-якій їх стадії від відповідного територіального органу Національної поліції України на підставі запиту від Заявника або за власною ініціативою. Після закриття кримінального провадження щодо розшуку особи, зниклої безвісти відповідний територіальний орган Національної поліції України повідомляє про це Комісію протягом 10 днів із зазначенням підстав для прийняття такого рішення. На підставі інформації, отриманої від Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцезнаходження особи, зниклої безвісти, місце її поховання чи місцезнаходження її останків та протягом 3-х днів направляє його Заявнику. Комісія повідомляє родичів особи, зниклої безвісти про їх право на отримання копії такого висновку. Припинення розшуку особи, зниклої безвісти. Розшук припиняється через 3 дні після встановлення місцеперебування особи, зниклої безвісти місця її поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та Заявника, якщо Заявник не є родичем, про що робиться відмітка у Реєстрі. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця її поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Механізм розшуку останків,їх ексгумації та поводження з ними. Ексгумація останків померлих осіб – сукупність технічних і наукових процедур, що виконуються кваліфікованим персоналом з метою вилучення останків померлих осіб з необлікованих поховань для їх ідентифікації та подальшого перепоховання відповідно до чинних ритуальних (релігійних) обрядів. Ідентифікація останків померлої особи – комплекс заходів, спрямований на достовірне встановлення особистості невпізнаного тіла в результаті комплексу науково-технічних процедур; Медична ідентифікація – процес визначення приналежності останків конкретній особі шляхом порівняння відомої інформації про особу, зниклу безвісти, (прижиттєвої інформації), та інформації, отриманої під час дослідження мертвого тіла (посмертної інформації). Невпізнані останки – останки людини (тіло або частини тіла), приналежність яких конкретній особі не може бути встановлена без проведення додаткових заходів для ідентифікації; Посмертна інформація – обставини смерті/зникнення, фізичні дані, дані медичної історії, особисті прикмети, стоматологічні дані, антропологічні дані та генетичний профіль. Судово-медична ідентифікація – комплекс заходів та методів, спрямованих на встановлення приналежності останків конкретній людині з використанням словесного портрету, стоматологічного статусу, особливих прикмет (вроджені аномалії, сліди загоєння травм, лікарські втручання, татуювання, родимі плями та ін.), генетичного аналізу тканин у співставленні з прижиттєво задокументованими даними медичного та антропологічного характеру. Встановлення наявності обставин, що свідчать про смерть особи

У разі наявності достовірної інформації про те, що особа, зникла безвісти померла, Комісія надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти, в тому числі у зв’язку зі збройним конфліктом та/або особливими обставинами. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Поховання та ексгумація. Порядок проведення процедури поховання, належного ставлення до тіла (останків, праху) та збереження місця поховання встановлюється законодавством України, що визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Людські останки мають бути ідентифіковані та поховані в індивідуально позначених могилах у визначених та зареєстрованих місцях поховань відповідно до чинних ритуальних (релігійних) обрядів. Позначення місць поховання здійснюється в порядку, встановленому законодавством. У разі неможливості ідентифікації людських останків інформація, що може сприяти її здійсненню, така як дата та місце знайдення людських останків, дані повного посмертного вивчення, в тому числі особливі прикмети, вік, статура та ін., одяг і особисті речі, зразки та профілі ДНК, отримані в ДНК-лабораторіях, фіксується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я та Національною поліцією України та вноситься до Реєстру. Поховання невпізнаних останків здійснюється після фіксації інформації, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків. Інформація, що може сприяти здійсненню ідентифікації людських останків, оприлюднюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі поховання невпізнаних останків, у Книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян, відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», зазначається стать померлої особи, дата виявлення її останків, дата і місце поховання останків, причина смерті та номер свідоцтва про смерть. На місці поховання невпізнаних останків встановлюється табличка, на якій зазначається номер ділянки, ряду і могили, реєстраційний номер і дата поховання останків. У разі проведення ексгумації ідентифікація останків та встановлення причин смерті здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Інформація про невпізнані останки, отримана внаслідок ідентифікації, вноситься до розділу Реєстру, що містить відомості про невпізнані останки та пов’язані з ними речі і предмети.

Место

Наши блоги