Примите участие
в розыгрыше
планшета Участвовать
Приз
ГлавнаяБлоги

/Жизнь

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Він загинув, а вони стояли і кричали: покличте лікаря...

963Читать материал на украинском

Не той воїн, хто стріляє. А той, хто врятує життя побратиму.

Раптово нагрянувши, війна з Росією, показала низький рівень нашої військової медицини. На початку бойових дій за деякими даними- гинуло близько 30 процентів наших поранених, яких можна було врятувати.

У країнах НАТО, які беруть участь в бойових діях по всьому світу- це число дорівнює 3 процентам. Навіть тепер, коли рівень медицини у нас трішки покращився, ми все рівно вирішуємо одну задачу- не дати загинути тим, кого можна врятувати. Тоді, як медична служба альянсу, вирішує най глобальніші питання- врятувати життя тих, хто вважався безнадійним. І за часту, просто гинув..

Наші бійці і медики, програють по всім параметрам, своїм західним візаві. І деколи не вміють найелементарнішого. А це: зупинити кровотечу, неможливість визначення характеру поранення, непрофесійне надання допомоги, неправильна евакуація.

2015 рік, став роком змін у цьому плані. Волонтери, священики, студенти, почали вивчати тактичну медицину і відправлятись на фронт, щоб надавати допомогу пораненим бійцям. А також навчати самих військових: як рятувати життя побратимам і собі. Адже саме тактичні медики потрібні на фронті, а не хірурги чи патологоанатоми.

Отже, що таке тактична медицина?

Це спеціальний підрозділ медицини, що включає в себе дії з надання до медичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата. Саме вони вирішують, будуть жити їхні друзі після поранення чи ні. Тактична медицина має декілька складових.

1) Солдат має мати сучасну аптечку і з допомогою її уже надавати цю до госпітальну медицину, безпосередньо на лінії вогню

2) Надання допомоги в укритті.

3) Евакуація потерпілого до шпиталю. Далі уже вступають в дію правила – військової медицини. Яка просто не може існувати без тактичної медицини.

З останньою у нас донедавна були величезні проблеми. Хоча, вони і тепер є. Більшість бійці просто ігнорують цією наукою. Вони вважають, що достатньо просто добре вміти стріляти. Це є величезною помилкою, яка коштує моментами- життя. Ми знаємо сумнозвісні випадки, коли під час боїв під Іловайськом, Дебальцево. Ранило наших хлопців і вони помирали, тому що не була надана перша медична допомога. Десяток бійців стояли біля пораненого і дивлячись на нього, кричали: « Покличте лікаря». А поранений помирав від кровотечі в кінцівках. Тому що, ніхто з цих недоумків, не вмів наложити джгут. І всі надіялись на « мене не зачепить».

За деякими даними, близько 40 процентів поранених, які потім загинули від тих чи інших поранень у 201-15 роках, можна було врятувати. Якби.. І таких якби – багато.

Знову хочеться навести приклад бійців НАТО. Всі вони поряд з бойовою підготовкою, проходять шалену: тактико- медичну. І це дає свої плюси, які переростають у чиєсь врятоване життя.

У нас, нібито, на папері теж проводяться такі навчання для бійців ЗСУ та добровольців. Проте більшість з них ігноруються, як бійцями, так і бюрократами чиновниками чи офіцерами. Приходиш на позицію, а там солдати ходять без шоломів, бронежилетів, не кажучи уже про аптечки. І відповідно маємо, те що маємо.

Як це не прикро визнавати, але знову ситуацію врятували волонтери. Хоча- це безпосередні функції держави. Волонтери, добровольці почали створювати в нашій армії то, що в європейських і американських арміях уже давно прижилось на відмінну. Наша ж бюрократична система. Спотворена залишками радянських пережитків, вперто не бажає змінюватись. Тому люди самі почали зміни.

Бійці ЗСУ, добровольці, медики, усі небайдужі- почали проходити вишколи по вивченню тактичної медицини. І невеличкими групами їздити на фронт. Почали створюватись різні організації, які навчали усіх охочих- надавати першу, екстрену допомогу. Одні постійно працюють на фронті, як медична організація і як бійці «парамедики». Інші заїжджають з метою навчити військових і повертаються до дому. Оскільки в них робота. Самих про ці організації, які займаються наданням тактичної допомоги, вишкілами і піде сьогодні мова. Це «Білі Берети», «Дніпро-Так Мед», « Ульф» 1- ОШР ДУК» та «МедЕкс- Здорові Люди».

Ми підібрали ряд запитань на які вони постаралися відповісти.

- 1 листопада 2017 року введена нарешті нова професія "парамедик". З 1 вересня наступного року буде перший набір на цю спеціальність у медичних коледжах. Також для тих, хто без мед освіти тепер відповідна професія «екстрений медичний технік». Для цього треба пройти 120-годинний курс підготовки. Чи плануєте ви офіційно здобувати ці спеціальності? - Як виглядає зараз ваша співпраця зі ЗСУ? Чи є у вас якійсь офіційні договори чи все на усних домовленостях? - Чи стоять на обліку у МО ваші транспортні засоби? Хто їх заправляє і ремонтує? Вам пропонували чи ви пропонували поставити їх на облік? - Як відбувається координація з офіційними медичними підрозділами ЗСУ під час обстрілу позиції чи населеного пункту. Чи часто вони просять у вас допомоги в евакуації або доставки поранених до шпиталю. - Характери поранень станом на сьогодні. Чи відбуваються зараз смерті через те, що хтось не зміг собі чи товаришу надати до медичну допомогу на передовій

Білі Берети- медичний загін спецпризначення. Створений 2014 році. Вони підготовляють різних спеціалістів, які можуть надавати першу медичну і до медичну допомогу. В різних конфліктних ситуаціях і під час бойових дій.

З початком російсько-української війни, вони розпочали активно навчати усіх бажаючих знати- тактичну медицину і працювати безпосередньо на Донбасі. В самому епіцентрі бойових дій. Про організацію і її участь у війні, розказує голова Львівського осередку «Білі Берети»- друг Кук

- Тактична медицина для мене- це можливість заспокоїти душу і хоч щось зробити для фронту, для перемоги над російськими окупантами. Я сам по професії лікар- стоматолог, але це не зупиняло мене, навчатись чомусь новому . Адже найпростіше придумати собі відмазку, мовляв, то не моє..

Займатись тактичною медициною розпочав на Майдані. Особливо запам’яталося мені- 20 лютого 2014 року. Певна кількість вбитих на руках, поранених. Вже тоді я зрозумів, що цивільна медицина не готова до таких ситуацій, катастроф. Тому вирішив самовдосконалюватись. Але, щоб це приносило більше користі, ми з другом, позивний «Хрест»- вирішили заснувати організацію, яка охоплюватиме великі маси людей. Далі війна, позиції. З перших днів, ми бачили недолугість військової медицини. ЇЇ по великому рахунку не було, якщо не рахувати окремих людей і окремих моментів. Багато поранених помирало, через те, що їм надавали непрофесійну медичну допомогу. Або не надавали взагалі. Не вміли, боялись..

Пройшло аж чотири років, стільки людей загинуло і держава лиш тепер всерйоз зацікавилась тактичною медициною. Чи насправді все так буде, побачимо? Якщо люди планують навчатись- це добре. Я особисто не буду. І працюватиму у звичному для себе ритмі. Робота, заробляння грошей для сім’ї. Потім вибираю момент і знову на фронт: допомагати, навчати. Адже на даний момент, тактичною медициною займаються тільки волонтери і все на голому ентузіазмі. А жити якось потрібно!?..

Коли відбувались мобілізації, рівень нашої співпраці із ЗСУ, був більш-менш якісний. Нас запрошували тренувати хлопців. Тепер складається таке враження, що ми «на..ир» нікому не потрібні. Ще раз повторюю, самі їдемо на Донбас, усно домовляємось і працюємо. Вчимо прямо на передовій, під вогнем.

Інколи так трапляється, що маємо окремі позиції. Моментами підсилюємо ЗСУшних медиків. Хоча, як не буває чужих дітей, так і не буває: твоїх чи моїх поранених. Діємо по ситуації. Якщо не дай Боже трапляються «300», зразу ж евакуйовуємо любим транспортом, який планово призначений чи стоїть поблизу. Свого транспорту у нас не має. Ми не прибуткова організація. Тому вивозимо побратимів машинами ЗСУ чи добровольчих батальйонів.

Найчастіше в хлопців бувають осколкові поранення від мін, гранат. Як не прикро визнавати, але й через «аватаризм». П’яні підриваються на розтяжках. А гинуть хлопці, через недостатні вміння медиків, або через погане забезпечення. Через невміння надавати допомогу собі, друзям.

Другим відповів на ці запитання, керівник медичної організації «МедЕкс-Здорові Люди», Рашевський Олександр, позивний «Ескулап». Яка працює безпосередньо в прифронтовій лінії, а також допомагає бійцям на передовій.

- Ми почали працювати в прифронтовій лінії з 2017 року. До того займались медициною в тилу. У нас є декілька бійців-парамедиків. Які воюють з 2015 року, як добровольці. Вони пройшли багато курсів по тактичній медицині. І зараз не соромляться самовдосконалюватись. Вони перебувають на передовій разом із бійцями ЗСУ. Стріляють, копають, а коли є потреба- надають першу допомогу. Хлопці з довірою відносяться до наших бійців. Просять їм аптечки заповнити потрібними ліками, навчити того чи іншого маневру. Проте- це не всі такі, багато в офіційній армії, нехтують елементарними правилами самозбереження. Не носять бронежилети, шоломи. Не кажучи уже про аптечки чи вміння надавати допомогу.

Це добре, що держава звернула увагу на тактичну медицину. Проте, ми невпевнені чи піде хтось офіційно навчатись. Адже тут головне не посвідчення парамедика, а знання і вміння, які здобувались і здобуваються в критичних ситуаціях, на полі бою. Можливо, коли закінчиться війна, ми змінимо свою позицію. А поки що- все по старому. Вперед до перемоги.

Третьою відповідала на наші запитання, подруга «Куба». Вона разом з Аліною М медичної служби «Ульф», 1-ОШР ДУК.

- Тактична медицина у всьому світі, ведеться по протоколам ТССС, які уже існують багато років і вони написані кров’ю. Адже написані в умовах війни, катаклізмів. Краще них, не має нічого.

Тактичною медициною почала займатись з Майдану, потім війна. Не все зразу виходило. Головні знання здобула на курсах ТССС МР( курс допомоги пораненим в наслідок бойових дій). І MEDEVAC. Рівень останнього- він найближчий до вмінь тактичного медика і дозволяє робити дійсно потрібні речі. Інтубація трахеї, плевральний дренаж та ін. До речі, хочу зазначити, що зі мною екзамени складали справжні цивільні медики. Проте не всі зуміли пройти його. То ж в тактичній медицині, може навчатись любий, якщо він цього реально хоче.

Добре, що держава звернула увагу на тактичну медицину і запровадила офіційне навчання. Це стане стимулом для багатьох людей, які хочуть розпочати щось нове для себе. І це дійсно потрібно, тому я теж піду навчатись. Забагато знань не буває.

На даний момент, ми співпрацюємо з медиками 25 бригади. Це хороші люди і нам дуже пощастило з ними. Вони реально приїхали на війну рятувати, а не заробляти гроші. Як це часто буває. У нас з ними усні домовленості, але це не перешкоджає плідній співпраці. Ми постійно тримаємо зв'язок по рації, коли ідуть бої. В разі чогось, їдемо до них, або навпаки.

Останнім часом, коли війна стала позиційною. Крім осколкових поранень, дуже часто трапляються кульові поранення в голову. Працюють російські снайпери. І нам майже не залишають шансів на порятунок.

В інших випадках, нам переважно вдається надати якісну допомогу. Це уже не 2014 рік. Тепер рівень медицини на голову вищий.

Останнім відповів на наші запитання представник- «Дніпро Так Мед». Старший інструктор з позивним «Ангмарець». Він з 2014 року пішов на війну. Потім, отримавши ряд поранень, змушений був покинути – роль бійця. І продовжив захищати Україну в якості тактичного медика.

- Тактична медицина для мене- це тепер життя. Вона займає близько 50 відсотків мого вільного і невільного часу. Я на війні з початку. Бачив десятки безглуздих поранень, які потім переростали у смерть. Тому що не вміли надати кваліфіковану допомогу, як би це мало бути. Наші бійці чомусь вважають, що достатньо вміти стріляти. Це велика помилка. Справжній воїн уміє вміти все, адже війна нічого і нікого не прощає. Я скажу навіть більше, що не той воїн, хто вміє стріляти, а той, хто може врятувати життя пораненого побратима і собі.

Те, що держава звернула увагу на проблему військової медицини- це плюс великий. Запровадила офіційне навчання- теж гарно. Проте я не знаю чи піду навчатись, все буде видно на скільки буде високий рівень цього навчання.

Зараз моє перебування на передовій- це суцільні навчання, виходи безпосередньо в епіцентр боїв. І уже там співпраця з медиками ЗСУ.

Такого хаосу в медицині, який був на фронті у 2014 році- не має. Проте все рівно, потрібно навчатись всім: бійцям, військовим медикам. Щоб в любий момент- надати допомогу пораненому побратиму.

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги