Примите участие
в розыгрыше
подушки «Венето Комфорт Антистресс» Участвовать
Приз
Конкурс
ГлавнаяБлоги

/Жизнь

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Подолати дитячі страхи любов’ю і довготерпінням

435

Чому ми боїмося? Здебільшого через дві причини: або в дитинстві нам цей страх передав хтось із дорослих, хто на той час був важливим для нас, або через пережитий негативний досвід. Як у мене з мишами. Моя мама боялася їх і щоразу гучно реагувала на їхню появу. До того ж, багато читали мені казок, де миші були наділені різними людськими чи чарівними можливостями: говорити, ставати великими, перетворюватись на інші істоти чи ще щось. Отже, мій страх почався багато років тому.

Якщо говорити про пережитий негативний досвід – тут ви самі складете великий перелік того, що сталося несподівано, спричинило біль, незручності та мало негативні наслідки і залишило по собі страх. Найпростіший та наймасовіший приклад – боязнь дітей перед уколами. Дуже невелика кількість батьків готують дітей (пояснюють, розказують, показують) до цієї процедури. Переважно намагаються вдавати, що нічого такого не відбувається. І малюку запам’ятовується картинка: білі стіни, люди в білому, холодні дотики, незвичне роздягання та несподіваний неприємний біль. Скоріш за все наступного разу вже на порозі дитячої поліклініки розпочнеться плач і протест.

Усі діти бояться, на те вони й діти. Бояться темряви, бояться залишатися на самоті, бояться принести додому щоденник з двійкою, бояться незнайомих людей, бояться незвичної їжі, води, вогню, висоти, смерті, бояться хворіти, уколів та чимало чого. Стаючи дорослішими, ми частково забуваємо про те, чого боялися в дитинстві, а частково «виростаємо» з цих страхів, тобто з часом та досвідом розуміємо, що боятися нема чого. Щоб не було темряви, треба включити світло, щоб не простудитися – одягати відповідний одяг, і залишитися на деякий час одному вдома – досить захоплююче та перспективно. Згодьтеся, складно уявити собі підлітка, котрий просить не залишати його самого вдома, чи боїться запалити з друзями багаття, чи боїться купатися в ванні, чи боїться домашніх тварин або ще якихось щоденних речей.

Страх дитячий – звичайний. Чи задумувалися ви про те, що коли ми легковажимо дитячими страхами, ми не праві? Бо страх – то не просто поведінка, то складний процес в нашому мозку, він не надто піддається доказам розуму. Тобто коли ми говоримо дитині: перестань боятись, ти ж мужчина; це не страшно – воно не допомагає. Лімбічна система, коли вже взяла владу в свої руки, не так легко здає свої позиції. Щоб допомогти дитині подолати страх, спочатку потрібно її заспокоїти, прийняти її почуття, дати відчути любов та безпеку і лише тоді пояснювати, що відбувається. Дитину треба вчити називати ті почуття та емоції, які вона зараз відчуває. Неприємні почуття в житті дитини трапляються не так часто, тому на них варто звертати увагу і обговорювати.

Бажано їх попереджувати. Наприклад, я старалася пояснювати своїм дітям про ті ж уколи: прийдемо, знімемо штанці, медсестра доторкнеться мокрою ваткою і буде незвичне почуття уколу. Але все це необхідно та неминуче, я буду поруч і ми з тобою це переживемо. Отже, коли все відбувалось, я усміхалась до свого чада та говорила: пам’ятаєш, я про це розповідала? Природно, це треба робити зрозуміло та доступно для дитини, згідно з її віком та особливостями. Важливо те, що обговорюючи наперед, ми даємо зрозуміти, що подібне вже відбувалось, що це частина життя і що все буде добре. Ваша безпосередня підтримка та любов, почуття емоційної захищеності та стабільності – вагомий ресурс для дитини.

Діти, які виховуються в інтернатній системі, які пережили небезпечні для життя та здоров’я події, насилля, покинутість, переміщення із закладу в заклад, не мають нічого особистого та свого, не мають жодних позитивних емоційних стосунків з дорослими – вони переживають ще й інші страхи. Так, вони бояться всього того, що бояться наші домашні діти. Але їхній життєвий досвід навчив боятися навіть звичних і приємних для нас речей. Якщо сприймати все поверхово, ми вважатимемо, що дитина поводиться неадекватно, але якщо розуміти причини – картина побаченого набуває іншого змісту. Наприклад, страх перед невиконанням домашнього завдання буде невеликим, а от якщо ви несподівано зайдете ззаду та обіймете, це може викликати паніку. Адже колись, в минулому саме так починалось фізичне насилля. Пережитий досвід включає внутрішній страх, розумом так просто це не подолати. Пам’ятаєте? Потрібен час і певні зусилля, щоб «переписати» болюче минуле новим та позитивним. З відповідними знаннями, розумінням та постійністю все це можливо. Головне – все робити на основі прийняття та любові.

Діти, які почувають себе прийнятими та любленими, крок за кроком починають нову дорогу у своє майбутнє. Постійний небайдужий та безпечний дорослий може допомогти повірити. Тільки це все станеться не за день і не за два. Можливо, навіть не за п’ять років. Але це станеться. Дитячі страхи перестануть бути паралізуючими та панічними. Вони стануть досвідом, яким можна поділитися.

Мы в Telegram! Подписывайся! Читай только лучшее!

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Блоги / мнения