В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Судовий захист власних прав став недоступним для мільйонів українців

1.7т

<p>Правозахистом я займаюсь від 1997 року. Працював в різних проектах, програмах. В якості волонтера (тобто, без оплати) протягом кількох років раз на тиждень консультував соціально незахищених мешканців Миколаївщини: інвалідів, безробітних, багатодітних, пенсіонерів. Приймальня знаходилась в Миколаєві, за адресою вул. В. Морська, 45. Пишу це не задля якоїсь самореклами, а для більшої переконливості наступних висновків.

Судовий захист власних прав та свобод для більшості громадян України за всі 25 років незалежності ще ніколи не був таким недосяжним, як від 01. 01. 2017. По-перше, починаючи з цього року особи – фахівці в галузі права можуть представляти інтереси громадян в цивільних, господарських, адміністративних суперечках, лише в першій інстанції. Для наступних інстанцій особи з пенсією, приміром, 1500 грн на місяць чи зарплатнею 3200 грн на місяць змушені звертатись до послуг адвокатів з відповідним свідоцтвом. А за рік, від 01. 01. 2018 навіть в судах першої інстанції представниками будуть виключно адвокати.

Реформатори, котрі пролобіювати ці законодавчі радощі для бідних, абсолютно недоречно посилаються на розвинуті країни, де існує адвокатська монополія на представництво інтересів громадян не лише в кримінальному процесі, а й в будь-яких інших. Спочатку треба досягти рівня життя, рівня пенсій та зарплат отих країн, а потім підтягувати усі інші західні норми. Яким чином пенсіонерка – інвалід 2 групи з пенсією 50 євро на місяць, частина якої витрачається на оплату комуналки, а решта – на макарони, хліб, супи-концентрати з кістковим набором (для собак), може сплатити послуги адвоката? Раніше вона могла оформити довіреність в ЖЕКу і попросити навіть онука-студента юрфаку представити її інтереси в суді. Тепер цей шлях закрито.

Міністр юстиції бадьоро звітує про центри безоплатної юридичної допомоги для малозабезпечених громадян при обласних управліннях юстиції.

Але ці центри є лише в обласних містах. Приміром, в Миколаївській, Одеській чи Херсонській областях з їхніми відстанями від сіл до &quot;центрів Петренка&quot; проїзд одного кілометра на маршрутці коштує не менше 1 грн. Якщо селянка двічі подолала бодай 80 км для консультації в центрі та отримання тексту процесуального документу (позову, відгуку на позов, апеляційної скарги тощо) – вона вже витратила третину власної місячної пенсії лише на поїздки за безоплатною допомогою.

Центри не обслуговують осіб, пенсія чи зарплата яких бодай на 1 грн перевищує мінімалку, яка дає право кваліфікуватись в якості малозабезпеченої особи. Знаю кількох сільських пенсіонерок, що отримали влітку відмову в Миколаївських центрах саме тому, що отримували завелику пенсію - аж 1300 грн на місяць. В центрах вимагають довідки про розмір пенсії чи зарплати та про склад сім’ї.

Проте, до цих проблем від 1 січня додались розміри судового збору. Суддя звісно може відтермінувати сплату збору чи звільнити позивача від сплати судового збору. Але лише може, а не зобов’язаний(на).

Отже, за подання позову майнового характеру фізична особа повинна сплатити від 640 грн до 8 000 грн, за немайнову позовну заяву – 640 грн. За заяву про видачу судового наказу – 320 грн.

За подання апеляційної скарги – не менш, як 704 грн. За касаційну скаргу – не менш, як 768 грн. Ці норми стосуються судів загальної юрисдикції.

За подання адміністративного позову громадянин буде платити від 640 грн до 8 000 грн. Спробуйте у вашому районному суді, куди маршрутка вирушає тільки двічі на день, визнати неправомірним рішення сільради, що порушує ваші права. Коли ваша місячна пенсія складає 1500 грн. А за написання позовної заяви адвокати-монополісти (їх 2-3 на район) за попередньою змовою вимагають 1000 грн. І суддя каже – поки не сплатите 640 грн судового збору, слухання не розпочну. Бо ви – багата сільська пенсіонерка, у вас є 5 га земельного паю, в оренді одеського, київського чи харківського агрохолдингу.

Судді місцевих судів скаржились законодавцям на завантаженість судів. Депутати допомогли – розвантажили. Статті 21, 24, 55 Конституції України є недіючими. Жодної рівності громадян перед законом та судом не існує. Укорінилась дискримінація за майновою ознакою. Норма про те, що кожен може за захистом власних прав та законних інтересів звернутись до суду, також не працює.

Народні обранці чудово попрацювали. Їм варто терміново підвищити зарплату.</p>

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Место:

Наши блоги

Последние новости