Про екологію та жагу до життя

235

<p>&lt;p&gt;Якщо задати людині питання &quot;ти хочеш жити?&quot;, що вона відповість? До недавна я був впевнений, що 9 з 10 осіб однозначно дадуть позитивну відповідь (невеличку погрішність залишаю для надзвичайних випадків). Втім, виявилося, що процент бажаючих насолоджуватися життям набагато менший. Принаймні в Запоріжжі.

Яскравий тому приклад – провальна петиція з екологічної безпеки. Лише дев’ять тисяч запоріжців підписали петицію, а для того, щоб вона була розглянута потрібно було зібрати мінімум двадцять п’ять тисяч підписів.

Документ на сайті електронних петиції Кабміну зареєстрували запорізькі активісти.

Ініціатори подання рекомендували забезпечити безперервний контроль за станом викидів на підприємствах-забруднювачах, зобов’язати їх встановити на всіх трубах які відводять гази та стічні води виробництва автоматичні аналізатори та дозволити раптові перевірки без попереднього погодження керівництвом заводів.

В разі виконання цих вимог в місті відбувся би справжній екологічний прорив – містяни могли отримати можливість контролювати ситуацію, адже сьогодні запоріжцям доводиться здебільшого покладатися на свідомість керівників підприємств, а вона не завжди направлена в бік громади, частіше – на максималізацію прибутку.

Чого тільки вартий той факт, що деякі металургійні підприємства Запоріжжя вночі та у вихідні дні дозволяють собі відключати очисне обладнання. У які хвороби та наслідки така економія виходить запоріжцям – навіть документально невідомо. А між тим згідно даних інституту раку, в 2016 році кожного дня 450 українців дізнавалися, що вони мають онкологічне захворювання і 30 % з них діагностують вже на пізніх стадіях. Статистика каже: в зону ризику потрапляють саме мешканці південних та східних регіонів нашої держави.

Всесвітня організація охорони здоров’я визнала безпосередній зв&#39;язок між рівнем забрудненості навколишнього середовища та рівнем захворюваності у населення. І цей факт знову підтверджує статистика – кожного року кількість померлих від новоутворень у Запоріжжі катастрофічно зростає. В 2006 році ця цифра складала 1997 осіб, в 2010 – 2043 особи, а вже в 2015 році померли 2058 наших земляків. Тобто за дев’ять років загальний показник виріс майже вдвічі. І це при тому, що кількість населення Запоріжжя щороку зменшується.

Зарубувати всі ініціативи починають в провладних кабінетах. Так, завдяки небувалій активності окремих &quot;заводських&quot; фракцій, в місті не була прийнята низка важливих проектів. Взяти хоча б провал голосування за Програму відновлення функціонування пересувної лабораторії по вимірюванню забруднення повітря. Думаю, всім зрозуміло, кому не до вподоби вірогідність того, що запоріжці кожного дня могли б дізнаватись про екологічний стан в місті. Як і зрозуміло те, що проти функціонування лабораторії здебільшого голосували представники &quot;Опозиційного блоку&quot;. І протягом року таких ініціатив було вдосталь.

Я не дарма підняв тему екології саме сьогодні. Взимку світ вшанував чергову річницю трагедії в Бхопалі – найбільшої в світі техногенної катастрофи в сучасній історії, яка унесла життя 18 тисяч осіб. Аварія сталася на хімічному заводі – причиною став аварійний викид метілізоціаната – з 0:30 до 2:00 3 грудня 1984 року в атмосферу було викинуто близько 42 тонн отруйних парів – три тисячі городян загинули одразу в момент викиду, ще п&#39;ятнадцять – пізніше, в наступні роки.

Промислове місто, якому пророкували розвиток та процвітання, водночас стало кладовищем для його мешканців.

І якщо в Бхопалі було лише одне підприємство, яке становило екологічну загрозу його мешканцям, то в нашому регіоні таких набагато більше. Згідно інформації, яку на мій запит надало Міністерство екології та природних ресурсів України, в Запорізькій області функціонують 43 підприємства, які отримали дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Тобто ми маємо вірогідність загрози в 43 рази більшу, ніж мешканці Бхопала. Здавалося б, мали бути в 43 рази обачнішими, втім, як показала активність підписів петиції, більшість з нас або невиправні оптимісти або напрочуд байдужі до себе та свого міста люди. На жаль, щось підказує, що ближчим є другий варіант.

В той же час, ми щоденно стаємо свідками вражаючої жаги до життя. За право на кожен зайвий день на цьому світі відчайдушно борються пацієнти з невиліковними діагнозами, смертельно поранені солдати, осиротіли діти, та ще безліч людей зі своїми проблемами, хворобами, життєвими ситуаціями.

Я закликаю своїх земляків брати приклад з таких осіб і не пускати на самоплив те, що можна змінити. Бажаючих зберегти довкілля, своє здоров’я і своє життя має бути набагато більше, ніж 9 тисяч.

Статистика – річ невблаганна, але не слід забувати, що вона все одно залежить від нас.&lt;/p&gt;</p>

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель" на Facebook, следите за обновлениями!

Наши блоги

Последние новости

Загрузка...