В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Калуська демографія

1.4тЧитать новость на украинском

Протягом 15-ти останніх років влада в Україні не здійснює перепису населення. Докладна різнопланова статистика також відсутня. Немає коштів, технічних засобів, достатньої кількості виконавців…Перелік вигаданих причин можна продовжити.

Водночас сусіди України знаходять фінанси для дослідження не лише власних земель, а й суміжних теренів. Для прикладу раджу почитати документи з програми «Демографічне минуле Польщі». Про Калуш там можна знайти матеріал (у відкритому доступі) відомих авторів – Konrad Rzemieniecki, Anna Miesiąc-Stępińska, виданий у Вроцлаві в 2014 році.

Називається дослідження наступним чином: «Sluby w parafii grekokatolickiej Kałusz w latach 1785 -1897». Тобто, поляків з Вроцлава, на відміну від українців з Калуша, цікавить демографічне минуле Калуша. Переповідати чи перекладати з польської мови на українську текст, що є фрагментом дисертації, загалом немає потреби. Спинюсь на головних архівних відомостях.

В 1785 році в Калуші мешкало 1240 уніатів, 590 римо-католиків, 890 іудеїв та 175 протестантів. Без Добрівлян (Ugartsthat) та Новиці (Landestreu). Відповідні метричні книги зберігаються в державному архіві, м. Івано-Франківськ.

Парохами греко-католицького храму Архистратига Михаїла протягом досліджуваного часу були наступні калушани: Ян Новодворскі, Миколай Матковскі, Василь Бобікевич, Юліан Велічковскі, Гнат Губчак, Бернард Каміньскі, Леон Романчук, Гжегож Громадка, Лонгин Скаліш, Еміліан Бєлєцкі, Алекс Жакліньскі, Миколай Олекса, Володимир Вахнянин.

Протягом 1785 – 1897 років в книзі греко-католицької церкви було зареєстровано 2087 шлюбів, десята частина котрих були змішаними: між греко-католиками (українцями) та римо-католиками (поляками). В зазначених випадках шлюби підлягали подвійній реєстрації. Вони водночас фіксувались і в журналі костелу Святого Валентина, і в книзі храму Архистратига Михаїла.

Шлюби між іудеями та християнами, навіть німецькими протестантами – євангелістами, ніхто не реєстрував. Приміром, якщо хтось з моїсеєвої громади заради кохання до представниці іншого світогляду переходив до християн, він ставав «вихрестом» і з тавром зрадника назавжди позбавлявся будь-якої підтримки єврейської мішпахи. Водночас таку особу ніхто і не переслідував.

За участі традиційних свідків, здебільшого рідних в кількості двох осіб, молодята могли не лише пошлюбитись, а й зробити передшлюбні заповіти. Особливо популярними такі обітниці були тоді, коли один з майбутнього подружжя вже був вдівцем. Цю легендарну калуську традицію варто відродити. На кожен шлюб за участю вдови та кавалера припадало 9 шлюбів за участю вдівця та молодої дівчини.

На загал середній вік калушан, котрі шлюбились в 1785 – 1897 роках, складав 27 років для чоловіків та 22 роки для жінок. Середня статистична різниця між «старими» мужчинами та «юними» кобітами складала лише 5 років.

Наша 18-річна бабуся Гелена в 1918 році вийшла заміж за 28-річного дідуся Яна, вважаючи його набагато старшим, аніж вона. Бо він встиг повоювати та спізнати італійський концентраційний табір для австро-угорських полонених, на о. Сицилія. Інша бабуня Маланка, 16-річною виходячи заміж за 26-літнього дідуся Василя (південна Слобожанщина) в 1932 році, плакала від небажання шлюбитись з таким «старим» чоловіком.

Додатково про храми Калуша, дзвони Фельчинських, калуські пам’ятки, видатних поляків з Калуського повіту можна прочитати в наступній книжці. Stanisław Sławomir Nicieja – „Kresowa Atlantyda. Historia i mitologia miast kresowych”, Wydawnictwo MS, Opole, 2013. Найбільша діаспора колишніх калуських поляків, виселених з рідного міста совітами в 1945 році, нині мешкає в м. Ополє, РП.

Наши блоги

Последние новости