В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Хвороби польського короля Яна ІІІ Собєскі

3.1тЧитать новость на украинском

Власне пишу про деякі відомі хвороби та зв'язок їхнього лікування з Україною на загал та Калушем зокрема.

Великий коронний гетьман Ян Собєскі (Jan Sobieski), котрий став королем в 1674 році, не був людиною здоровою. Хоча і прожив 66 з половиною років, що в ті часи було доволі не мало.

Окрім зайвої ваги, через що коні під ним довго не витримували наїзника, йому дошкуляла важка рана голови отримана в 22-річному віці, в 1651 році. МРТ в ті часи не робили. Проте, аналізуючи симптоми, можна стверджувати, що забій від удару шаблі пошкодив венозний зворотній відтік крові в районі лівої півкулі.

За півтора роки відбулась дуель Яна Собєскі з Міхалом Пацем, литовським гетьманом, через панну Орховську. Яку згодом мати Яна – Теофіла Софія назавжди так викреслила з історії, що ніхто (!) не знає, не пам’ятає її імені! Ян програв дуель. Хоча фізично він був значно сильнішим за Міхала. Але поранення 1651 року та зайва вага уповільнили його реакцію, яка необхідна під час фехтувального бою. Після поранень (порізів, розтинів, численних забоїв м’яких тканин) Ян протягом року лікувався у Львові, перебуваючи у власні кам’яниці, пл. Ринкова, 6. Зрештою майбутній король зміг майже відновити попередній фізичний стан.

А далі, вступивши в регулярний статевий зв'язок із заміжньою жінкою у вересні 1661 року (вдовою Марисенька, тогочасна дружина Яна Собєпана – Замойського, стала лише 07. 04. 1665), Ян захворів на сифіліс. Хворобу майбутній королеві Польщі Марисеньці «подарував» її перший чоловік – Я. Замойскі.

Більшість тогочасних мешканців Європи страждали від цієї венеричної болячки, називаючи її «французькою». В Україні та Польщі на неї казали - в деяких селах Галичини й досі кажуть - «франца».

Ян Собєскі не приховував власної хвороби і знав, кому зобов’язаний нею. Він був змушений постійно натирати певні частини мастилом на основі ртуті та боротись з періодичними висипаннями на тілі: „Оsypały mię wszystkiego pryszcze jakieś niesłychanie gęste i po ręku, i po wszystkim ciele” (так Ян 22. 07. 1665 писав Марисеньці з Любліна).

Ртуть нищила не лише сифіліс, але й організм Яна: нирки, підшлункову залозу, серце, систему кровообігу мозку, печінку, простату…Проте іншого способу лікування сифілісу, окрім отруєння тіла високотоксичною ртуттю, тогочасна медицина не знала.

Гетьман, а пізніше – король Ян, у власних листах постійно скаржився Марисеньці на „okrutne głowy bolenie, ból zębów, katary, gorączki i dezynterie». Через запаморочення голови, викликане великими дозами соляних сумішей ртуті, в жовтні 1667 року Ян, втративши свідомість, впав з коня, назавжди пошкодивши праву ногу. Тому на наступних портретах Я. Собєскі, коли стоїть, завжди спирається рукою на якийсь предмет. Згодом в цій нозі почав розвиватись ревматизм.

В березні 1668 року Ян, перебуваючи у Варшаві, інформував листом Марисеньку: «Teraz w jednej nodze niesłychanie mię rumatyzm, czy nie wiem co, turbować począł. Drętwieje mi bardzo i żadną miarą stać na niej długo nie mogę». А далі він просив кохану, аби та в серпні 1670 року в Амстердамі «zasięgnęła porady u tamtejszego medyka „co do mojego bólu w nodze i bólu głowy». В листопаді 1671 року, коли Ян перебував Львові (пл. Ринок, 6), в горлі майбутнього короля виник набряк (водянка), що „nad wszystkie spodziewanie, w radę sześciu doktorów i cyrulików rozpukł się i wyciekł”. За два тижні в пацієнта запухли очі, погіршився зір. Всі ліки для Яна під час перебування у Львові завжди купували в аптеці на площі Ринок, де зараз знаходиться музей – аптека.

Лише завдяки залізній волі дуже хвора людина Ян Собєскі виграв десятки битв і головну – Віденську, в 1683 році. Після Відня здоров’я Яна ще більше погіршилось, через що він був змушений відмовитись від походу в дунайські князівства, котрі залишались під турецьким протекторатом.

Від другої половини 1694 року Ян постійно лежав хворий у Вілянівському палаці. Родина чекала на його смерть з дня на день, що власне і сталось 17. 06. 1696. Його особистий лікар Казімеж Сарнескі (Kazimierz Sarnecki), який лікував монарха від 1693 року й до смерті, констатував смерть від зупинки серця через пухлину. Казімеж оповідав, що останні роки життя король практично не вставав з ліжка та постійно спав після обіду, стрімко набираючи зайву вагу і очікуючи на смерть. Остаточно зламало Яна розуміння того, що він вже не відрізняє запахи улюблених квітів та смак улюблених наїдків.

Всі симптоми говорять про меркуріалізм – отруєння організму сполуками ртуті. Саме хімічні сполуки ртуті, різних солей і викликають втомленість, сонливість, головні болі, запаморочення, пригніченість, зниження нюху, шкірної чутливості, смаку, порушення серцевого ритму, зниження кров’яного тиску.

Різноманітні ліки, в основі котрих знаходилась ртуть, Яну готували львівські лікарі, власники аптеки на пл. Ринок, калуські хіміки.

Його дружина Марисенька, хворіючи на сифіліс від 18-річного віку прожила 75 років. Це багато – для тих часів. Але, на відміну від Яна, вона протягом від 18 років і до 54 - річчя 17-ть разів вагітніла та народжувала дітей. Тобто, кожного разу її жіночий організм оновлювався, водночас інфікуючи венеричною хворобою нащадків. Додатковим плюсом в лікуванні Марисеньки були відвідини французьких та нідерландських лікарів, котрі просунулись вперед в лікуванні французької хвороби. Вони застосовували спеціальні соляні ванни, намагаючись виводити сифіліс з кров’яної системи через розкриті пори в шкірі та сечовивідну ланки організму. Через масове захворювання населення та ранню смертність західні європейські лікарі були змушені експериментувати. На відміну від польських та українських аптекарів, які окрім отруєння організму хворого сполуками ртуті, не сподівались ні на що.

Наши блоги