ГлавнаяБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Українська церква - бути чи не бути

230

Українська церква - бути чи не бути

Україна, як суверенна держава, пройшла складний та тернистий шлях. І на цьому шляху не обійшлося без зовнішніх впливів. Боротьба українського народу за право плекати власну духовну культуру натикалася на бар’єри з боку сусідів. Інколи це завершувалося порозумінням чи компромісом, а інколи і відвертим привласненням та встановленням монополії на ключові права людини.

Понад чверть століття ми будуємо незалежну країну, залишаючись толерантними до духовних надбань різних культур, але своєї духовної незалежності ми так і не здобули, оскільки українську церкву сусіди називають розкольниками та віровідступниками і воліють встановити контроль не лише над територіями, а й над душами українців.

Незаперечним правом, гарантованим Конституцією України, є право людини та громадянина на свободу совісті та віросповідання. Проте, боротьба за право впливати на свідомість українців, яку веде церква під керівництвом країни-агресора, виходить за рамки цивілізованого розуміння прав та свобод. Історично склалося так, що наш народ впродовж віків змушений був підкорятися волі східного сусіда, він же привласнив право на історію й основоположні свободи та продовжує обрану стратегію сьогодні.

Після запуску процесу надання Томосу про автокефалію українській церкві, підвищилася активність на різних рівнях тих, хто свідомо чи підсвідомо хоче позбавити наш народ історичного права на свободу віросповідання. Особливо цинічним виглядає збір підписів в частині храмів під «зверненням» до Вселенського Патріарха з проханням не допустити визнання канонічності Української Церкви. Київська Митрополія була понад сім століть у складі Константинопольського патріархату, адже саме київські князі – ймовірно, Аскольд у 60-ті роки ІХ ст. та Володимир у 988 році – стояли у витоків українського православ’я. З того часу до першої писемної згадки про Москву, як майбутній центр Російської православної церкви, пройшло ще понад 150 років. Власне, події періоду Руїни у 1686 році, що передували переходу українського православ’я під зверхність Москви, Вселенський Патріарх Варфоломій під час перебування в Києві у 2008 році назвав анексією.

Відверте ж ігнорування історичних моментів тільки підтверджує факт зрощення тоталітарного режиму та церкви; перетворення останньої з інституції духовної в слухняного виконавця волі царька та у напівдержавну бізнес-структуру, яка виконавцями нав’язаних ідей робить вірян, що звикли бачити у духовенстві опору у вирішенні складних життєвих справ.

P.S. Російська православна церква такого визнання чекала з 1448 року й отримала схвалення тільки в 1589 році від Вселенського Патріарха Ієремії ІІ.

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие

Наши блоги