Видео дня
Лишай і його лікування
Лишай і його різновиди: стригучий лишай, різнобарвний лишай, червоний плоский лишай, що оперізує лишай: симптоми й ознаки, діагностика, лікування.
Лишай - це запальне захворювання одного або декількох ділянок шкіри, основними ознаками якого є порушення пігментації (потемніння, зміна кольору, посвітління) ділянки шкіри, випадання волосся, шелушіння поверхневого шару шкіри, а також шкірна сверблячка. У більшості випадків лишай це інфекційне захворювання, тобто в його виникненні винні певні мікроби. До збудників лишаю відносяться деякі види грибів і вірусів. У більшості випадків лишай розвивається у дітей, а також у людей з ослабленим імунітетом (після тривалої хвороби, на фоні стресів і т.д.). Деякі види лишаю заразні і передаються від людини до людини при більш-менш тісному контакті. З появою симптомів, що вказують на лишай (наявність ділянок шкіри зі зміненим кольором, шелушінням і шкірною сверблячкою) необхідно звернутися до дерматолога, котрий, після необхідних досліджень, установить діагноз і призначить лікування. Лікування лишаю залежить від його різновиду і типу збудника хвороби. Основними принципами лікування лишаю є: ізоляція хворого, місцеве лікування (призначення мазі, кремів, протирання уражених ділянок шкіри лікувальними розчинами), і загальне лікування з метою підвищення імунних сил організму.
Що ж таке лишай?
Як уже було сказано, лишай це інфекційне і часто заразне шкірне захворювання. Однак відразу обмовимося, то лишай це не одне захворювання, а ціла група хвороб, що дечим подібні. Термін лишай має дві інтерпретації: народну й медичну.
У народному лексиконі лишаєм називають заразне шкірне захворювання, основним джерелом якого є хворі свійські тварини. Такі лишаї, як правило, характеризуються випаданням волосся і сильною сверблячкою на ураженій ділянці шкіри.
У медичній практиці лишаєм називають безліч найрізноманітніших хвороб шкіри, загальною рисою яких є обмежене ураження шкіри, поява шелушіня та сверблячки. Лікарі дерматологи часто використовують термін лишай (у комбінації з іншими термінами) для опису дерматологічних хвороб. Деякі види лишаю у медичному розумінні цього слова, не є інфекційними або заразними хворобами (наприклад, червоний плоский лишай.
Розглянемо загальні принципи розвитку лишаю, як інфекційного захворювання та приведемо докладний опис різних хвороб, у назві яких використовується слово лишай.
Що нам відомо про гриби та інші мікроби - збудники лишаю?
У більшості випадків збудником лишаю у народному розумінні цього слова є мікроскопічні гриби. Існує багато різновидів грибів, які можуть викликати лишай. Деякі гриби можуть жити на шкірі людини і тварин, такі гриби називають зооантропофільними. Лишай, викликаний зооантропофільними грибами, може передаватись від хворої тварини собаки, кішки до людини. Інші види грибів здатні вражати тільки шкіру людини (антропофільні гриби), тому передаються тільки під час контакту з хворою людиною.
Вкрай рідко зустрічаються гриби, які передаються людині контактуючій з землею, де вони живуть (геофільні гриби).
У більшості людей імунна система в змозі впоратися з грибковою інфекцією і лишай не розвивається. У випадку зниження імунних властивостей організму в дитячому віці, на фоні переохолодження або після тривалої хвороби, у ВІЧ- інфікованих, на тлі тривалих стресів) грибок, потрапивши на поверхню шкіри, починає розмножуватися, харчуючись кератином - речовиною, що є в роговому шарі шкіри людини. Прояви, симптоми лишаю залежать від різновиду грибка та реакції організму на його діяльність.
Збудниками деяких видів лишаю у медичному розумінні можуть бути віруси - опоясуючий або рожевий лишай). Деякі види вірусів, наприклад, вірус герпесу, що викликає вітрянку у дітей або лишай у дорослих, здатні тривалий час виживати в організмі людини та викликати епізодичні загострення лишаю у випадку ослаблення імунітету.
Найпоширеніші види лишаю.
Залежно від характеру проявів лишаю, причин його виникнення та супутніх симптомів є безліч видів лишаю. Найпоширенішими з них є такі:
Лишай рожевий (Pіtуrіаsіs rоsеа) - це запалення одного, або частіше декількох ділянок шкіри, що характеризується появою на її поверхні рожевих (іноді ясно-коричневих) плям округлої або овальної форми, що злегка лупляться розміром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів). Точна причина появи рожевого лишаю час невідома, однак вважається, що збудником рожевого лишаю є вірус. Захворювання частіше зустрічається у молодих жінок, навесні або восени, на тлі переохолодження або зниження імунних сил організму. Як правило, захворювання починається з появи на шкірі однієї рожевої плями (материнська пляма), округлої форми, з червонуватим ободком. Шкіра в центрі плями суха, лупиться. Материнська пляма поступово збільшується в розмірі, а через один-два тижні на віддалених ділянках шкіри з\\\\\\\'являються більш дрібні рожеві плями. Рожевий лишай супроводжується слабкою шкірною сверблячкою на уражених ділянках шкіри. Як правило, рожевий лишай з\\\\\\\'являється на спині, на животі, на плечах, на грудях і в складках шкіри.
Лікування рожевого лишаю. Рожевий лишай не має потреби в специфічному лікуванні, і, як правило, проходить самостійно протягом 5 - 8 тижнів. У деяких випадках, лікар може призначити антигістамінні препарати (ліки, що знижують алергійну реакцію, сверблячку - Тавегил і ін.). Рекомендується обмежити частоту водних процедур, а також виключити на якийсь час використання косметичних засобів для шкіри тіла й носіння вовняного одягу. Область рожевого лишаю не можна розтирати й розчісувати.
Стригучий лишай (трихофітія) - це грибкове ураження шкіри, збудниками якого є гриби трихофітони (звідси і назва хвороби - трихофітія). Трихофітони бувають двох різновидів: антропофільні (передаються тільки від людини до людини) і зооантропофільні ( що передаються від тварини людині). Як правило, стригучим лишаєм хворіють діти, що відвідують дитячі колективи. Зараження відбувається при тривалому тісному контакті з хворим, спільному використанні головних уборів, гребінців і т. ін. Основним проявом стригучого лишаю є поява на волосистій частині голови одної або декількох плям з нерівними обрисами, там волосся рідіє і обламуються на відстані 1-3 ммвід кореня. Пляма, як правило, рожева, з шелушінням і білуватими лусочками посередині. У чоловіків можливий розвиток стригучого лишаю в області бороди, з появою вогнищ яскраво-рожевого кольору, обламуванням волосся бороди та вусів. Трихофітія (стригучий лишай) може вражати шкіру інших ділянок тіла проявляється вогнищами блідо-рожевого кольору, обмеженими невеликим валиком. Стригучий лишай, як правило, супроводжується легкою сверблячкою.
З появою перерахованих симптомів необхідно звернутися до дерматолога, котрий поставить діагноз і призначить лікування.
Лікування стригучого лишаю. Лікування стригучого лишаю базується на декількох принципах: ізоляція хворого (стригучий лишай заразний), місцеве лікування у вигляді щоденної обробки уражених ділянок шкіри спеціальними ліками та загальне лікування у вигляді антигрибкових препаратів.
Як правило, хворих на стригучий лишай госпіталізують. Перед початком лікування волосся на голові повністю збривають і надалі голять щотижня . Щоранку місця ураження стригучим лишаєм змазують 3 – 5 % розчином йоду, щовечора перед сном наносять мазь: сірчано-саліцилову або сірчано-дьогтьову.
Оскільки збудником стригучого лишаю є грибок, призначають антигрибкові засоби. Найпоширенішим і ефективним є гризеофульвін. Дозування визначаються лікарем залежно від віку людини та маси тіла.
Мікроспорія - це грибкове ураження шкіри, що характеризується появою на волосистій частині голови одної або декількох великих плям, волосся обламане на рівні 6 - 8 ммвід коріння. Мікроспорію також іноді також називають стригучим лишаєм. Збудником мікроспорії в нашій країні є грибок - мікроспорум каніс, що живе у вовні кішок, рідше собак. Мікроспорією хворіють в основному діти. Зараження дітей лишаєм відбувається, як правило, при контактах з свійськими тваринми. Мікроспорія вражає не тільки волосисту частину голови, але й шкіру тіла (в основному, шкіру лиця, шиї, рук і ніг), великі або дрібні плями блідо-рожевого кольору з більш темним валиком з краю, шелушінням. При мікроспорії шкірна сверблячка, як правило, яскраво не виражена. З появою симптомів мікроспорії обов’язково необхідно звернутись до дерматолога, який проведе необхідні дослідження і призначить лікування.
Лікування мікроспорії. Основними принципами лікування мікроспорії є: ізоляція хворого, місцеве та загальне лікування. Як правило, хворих мікроспорією госпіталізують. Перед початком лікування волосся на голові голять і продовжують голити щотижня . Щоранку уражені ділянки шкіри змазують 3 – 5 % розчином йоду, щовечора наносять сірчано-саліцилову мазь. Загальне лікування полягає в призначенні антигрибкових препаратів.
Лишай, що оперізує, - це вірусне ураження шкіри, збудником якого є вірус герпесу. Як правило цей вид лишаю развивається в області ребер (по ходу міжреберних нервів). Збудник лишаю, що оперізує, вірус герпесу здатний викликати два захворювання: вітряну віспу (вітрянка) і лишай. Як правило він розвивається у дорослих на тлі ослаблення імунітету, переохолодження, простудного захворювання, у ВІЧ- Інфікованих, людей похилого віку. У дітей герпесна інфекція протікає у вигляді вітрянки. Дорослі які не боліли вітрянкою у дитинстві піддаються більшому ризику занедужати лишаєм, ніж дорослі які перенесли вітрянку в дитинстві.
Розвиток лишаю, що оперізує, починається з появи вираженої сверблячки й болю в області ребер на одній половині грудної клітки (найчастіше) або на будь-якій іншій ділянці шкіри. Надалі , по ходу міжреберних проміжків з однієї сторони від грудини (або на будь-якій іншій ураженій ділянці) з\\\\\\\'являються невеликі пухирці з прозорою рідиною. Через кілька днів пухирці лопаються, і на їхньому місці залишається скоринка. Характерним симптомом лишаю, що оперізує, є виражений біль по ходу міжреберних проміжків, тому що вірус герпесу поширюється по міжреберних нервах. лишай не завжди вражає міжреберні проміжки і може виникати в різних частинах тіла, де є великі нервові скупчкння. Найбільш серйозним вважається поразка очей, яка при відсутності належного лікування може закінчитись втратою зору.
Лікування лишаю, що оперізує, повинне здійснюватись під спостереженням лікаря, з метою раннього виявлення та запобігання ускладнень. Основним принципом лікування лишаю, що оперізує, є призначення противірусних ліків.
Червоний плоский лишай - це захворювання шкіри, слизових оболонок і нігтів, що характеризується появою безлічі щільних плоских вузликів червоного кольору на шкірі й блідо-рожевим кольором на слизових оболонках. Як правило, захворювання супроводжується вираженою шкірною сверблячкою. Причина виникнення червоного плоского лишаю зараз ще не встановлена, однак відмічається роль алергійного фактора, вірусної інфекції, а також хронічного стресу. Факторами ризику появи червоного плоского лишаю є: вік від 40 до 60 років, жіноча стать, захворювання травного тракту, хвороби печінки і жовчного міхура, цукровий діабет і ін. Червоний плоский лишай проявляється у вигляді невеликих плоских горбків червоного або фіолетово-червоного кольору, які з\\\\\\\'являються, як правило, на шкірі зап\\\\\\\'ясть, живота, грудей, гомілок. Горбки можуть зливатися, утворюючи більші бляшки. Нові горбки, як правило, з\\\\\\\'являються на місці легких травм шкіри (подряпини).
Зустрічаються різні форми червоного плоского лишаю: кільцеподібна (поява висипань у формі кілець), эритематозна (почервоніння ділянки шкіри, що супроводжується сверблячкою і появою м\\\\\\\'яких червонуватих горбків), бородавчаста (горбки мають нерівну поверхню, відзначається виражена сверблячка), ерозивно-виразкова (поява ерозій, невеликих виразок на шкірі й слизових оболонках). На слизових оболонках (порожнини рота, статевих органів) червоний плоский лишай утворює горбки ясно-рожевого або сірого кольору. При ураженні нігтів спостерігається їх руйнування.
Лікування червоного плоского лишаю. Основними принципами лікування червоного плоского лишаю є: усунення сверблячки, профілактика інфекції, вітамінотерапія, лікування та профілактика захворювань травного тракту, фізіотерапевтичне й санаторно-курортне лікування. З метою усунення сверблячки при червоному плоскому лишаї призначають антигістамінні препарати типу Тавегіл. У лікуванні червоного плоского лишаю застосовуються системні кортикостероїди (Преднізолон), мазі на основі кортикостероїдів, імуномодулятори і полівітаміни.
