Як досягнути успіху? Секрет простий

9.7т

Уже два тижні, як я гостюю в Туреччині у художниці Мірти Гроффман, яку дозволю собі назвати зіркою Фейсбуку. Моє перебування тут, спостереження за Уляною (так насправді її звати) повністю розбило усі ілюзії про ідеальне життя художника, особливо те, яке ми бачимо у соцмережах.

Досі мені видно було лише вершину айсбергу: художницю, що має близько 10 тис підписників, яка збирає по кількасот лайків та безліч коментів під кожним постом, продає більшість своїх картин одразу після їх оприлюднення. При тому всьому вона мама 10 дітей (!!!), шестеро з яких усиновлені, а наймолодше дитя має всього 10 місяців. І щаслива дружина. Неймовірно, правда? 

Як? Як таке взагалі можливо? – це питання не давало мені спокою не один рік. Чим людина має бути наповнена, як має мислити, що має робити, щоб бути такою продуктивною? Щоб зрозуміти це, я попросилася до Уляни в гості. Тут часто гостюють люди, є навіть дві окремі кімнати для друзів.

Уже через тиждень ширма почала потрохи розсуватись. 

Нічого людині не дається просто так. Це перше, що я зрозуміла. Ніби давно відома істина, але кожного разу потребує нового осмислення. Чи може хтось один мати все: сімейне щастя, самореалізацію, вільний час, гроші, діток, спокій і т.д? Навряд чи. Здебільшого, коли нам дається щось одне, забирається інше. Для балансу. 

Я ще ніколи не зустрічала людей, які б так багато і віддано працювали. І головне – добровільно! Коли немає над головою начальника, ніяких дедлайнів, здачі проектів, зменшення зарплати і тд. Все робиться виключно з власної ініціативи на власній мотивації. Уляна малює по 6-8 картин водночас і так швидко, що я навіть не встигаю фіксувати, що нове, а що вже продалось. Вона може творити, коли в кімнаті діти, вона не чекає на музу, не блукає будинком з чашкою кави, не жаліється на відсутність натхнення. Просто сідає і малює.

Все менше віриться у натхнення чи якусь ефемерну музу, яку тижнями-місяцями-роками чекають художники. Вплітають туди ще різні страхи, комплекси, порівняння себе з іншими, всяку маячню про всезагальну кризу і т.д. Будь-що, аби не почати працювати: систематично, щоденно.

Колись мені інша художниця казала, що під час декрету, коли її дитинка була ще зовсім маленька, вона старалась хоча б по кілька штрихів зробити щодня. Я взяла собі це на озброєння і дуже тішилась, коли сама робила тих кілька штрихів. Моєму молодшому синові зараз один рік, зрозуміло, що часу не багато. Але тепер я думаю по-іншому. Кілька штрихів – це для того, аби тримати форму, щоб робити хоч щось. Але не про успіх.

Для того, щоб картини продавались, штрихів замало. Треба працювати! Не зважаючи на лінь, нескінченну хатню роботу, сотні інших справ - все може зачекати, якщо зробити звичкою щодня малювати по кілька годин. Робота заради роботи, живопис задля живопису. 

Тепер я ставлю собі за мету мінімум три години щодня писати картини. Навіть тоді, коли не знаю, що саме малювати чи якщо не продається. Все-одно ставатиму до мольберта і працюватиму. Робитиму це з самого ранку, після сніданку, коли дитину можна віддати чоловікові (він фрілансер-дизайнер) і відправити гуляти. Ми й досі намагались дотримуватись такої схеми почергової залученості, але робили це не регулярно і я частенько могла зайнятись чимось іншим в цей благодатний час. 

Я питала Уляну про секрет її успіху. Звісно, вона сказала, що ніякого секрету немає, лише систематичний труд. Але я все ж додам з власного досвіду та спостереження. Ще має бути образ, історія. Без історії все пісне, а публіка нині розбалувана. Уляна свою історію великої сім’ї з прийомними дітьми створювала довгих десять років і що найважливіше - зовсім не навмисне. Погодьтеся, смішно звучить, хто хтось міг би брати дітей з інтернату після консультації в коуча із розкрутки власного бренду. 

Йшла Мірта Гроффман за покликом серця і писала про все це спершу в ЖЖ, а згодом у Фейсбуці. Так за довгі роки напрацювала власну аудиторію, що є теж ключовим питанням. 

Отакий вийшов рецепт успіху: беремо щоденну кропітку працю, якісний результат, додаємо власну історію-образ, приправляємо щирістю, вмінням розказати про все це та всезагальним добром до людей. І насамкінець додаємо щось таке, що не повторюється і не вкладається в букви, що притаманне лише тобі одному  і що спонукає людей підписуватись на оновлення у Фейсбуці та розкуповувати полотна, як гарячі пиріжки. На те він і секретний інгредієнт.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, следите за обновлениями!

Наши блоги

Последние новости

Загрузка...