Іграшки оживають, коли в них вкладають душу

Сотні зразків української народної іграшки з різних регіонів та різних епох представили майстри в Національному музеї імені Тараса Шевченка, повідомляє 5 канал.

Однак там можна не лише споглядати експонати, а й взяти майстер-клас у народних умільців.

Варвара Мацелла виготовляє нові експонати своєї колекції просто на очах у відвідувачів музею. Однак щодня до неї приходять не лише з цікавості, а й щоб навчитися у майстрині робити такі ж ляльки, як і вона.

Дівчата: "Я никогда не видела, как делают кукол своими руками, мне очень нравится.

У меня есть дома современные куклы, мягкие, музыкальные, барби, но я хотела бы иметь и такую."

Втім, українська лялька-мотанка для наших пращурів-язичників була радше тотемом, аніж іграшкою - розповідають майстри.

Варвара Мацелла, майстриня: "Вона вважається ритуальною. Її повинна була зробити мати для своєї дитини, щоб дитина гралася. А коли донька виростала і виходила заміж, ляльку дарували - щоб діти народжувалися. Обличчя не вишивали, щоб не вселився злий дух."

А у сусідньому залі можна навчитися ще однієї української художньої техніки - витинання.

Влад: "Я зробив ось такого ангела. Раніше витинав лише сніжинки. Нам дали шаблон і я вирізав а потім зробив ще одного ангела - вже самостійно."

Загалом же експозиція традиційної української іграшки та ляльки розмістилася аж у шести залах. Тут і солом'яні бички, і дерев'яні коники, і традиційні глиняні фігурки.

Леся Денисенко-Єременко, майстер народної творчості: "Це той світ, який нас оберігає, це щось живе - не комп'ютер, не машина, а те, що створив господь. Зараз я взяла - тут вийшла собачка, тут вийшов козлик, тут півник. Вже сама глина мені підказує чим вона хоче бути у той момент."

Народна іграшка розвиває фантазію - кажуть майстри. Крім того - кожен художник вкладає в неї душу. А значить - іграшка оживає.