УкрРус

Політична медіагра Онищенка: хто й навіщо купляв 112 канал

Втікач Олександр Онищенко запросто може конвертувати політичний скандал навколо продажу "112 канала" у повноцінний політичний притулок у туманному Лондоні. Про це йдеться в матеріалі видання Espreso. Пропонуємо цю статтю вашій увазі.

"Онищенко купував "112 канал" для Президента", "Власник "112 каналу" просить політичний притулок в Бельгії", "5-й, 112-a, 1+1 та "NewsOne" об’єднають в один провладний медіа-холдинг", - рясніли у вересні стрічки інформаційних видань.

Інформаційний простір колошматило кілька тижнів. Але PR-піна зійшла. Час відшукати логічні відповіді на запитання, що виникли після її зникнення.

Історія "арешту", футбол та "Дом-2"

5-го липня Рада благополучно зняла недоторканість з депутата "Волі народу" Олександра Онищенка і дала дозвіл на його арешт. Сам нардеп, якого детективи НАБУ підозрюють у розкраданні 3 млрд гривень через держкомпанію "Укргазвидобування", напередодні вікопомної для себе події виїхав до Москви, де 3-го липня дивився чвертьфінал футбольного ЄВРО-2016 в компанії міс-Росії 2015 Софії Нікітчук та "зірки" російського ріеліті-шоу "Дом-2" Вікторії Боні.

Але свій справжній "Дом-2" Олександр Онищенко знайшов не в Москві, а в Лондоні, куди вилетів вже наступного дня через Відень. Відповідаючи на запитання щодо власного місцезнаходження Онищенко-Кадиров процитував слова улюбленця російських міністрів, бізнесменів та крадіїв Григорія Лепсверідзе: "Я уехал жить в Лондон".

На підтвердження - продемонстрував фото біля центрального універмагу британської столиці Harrods. "Тут я легалізувався, оформив документи та отримав дозвіл на проживання", - передав він свої "вітання" антикорупційному прокурору Назару Холодницькому. Належної відповіді на подібне зухвальство від Холодницького не було.

Відчувши себе новим Борисом Березовським, Олександр Онищенко-Кадиров після нетривалого періоду акліматизації на британській землі, вирішив розпочати власну контргру.

Але не проти Холодницького чи Луценка – це надто дрібно. Та й розголос був би не таким гучним. Лондонський втікач вирішив кинути виклик першій особі держави.

Контргра. Початок

26 вересня в інтерв’ю "Страна.ua" англійський втікач сенсаційно заявив, що у травні 2015-го він отримав від Петра Порошенка завдання придбати для нього інформаційний канал 112.

Онищенко, мовляв, почав вести переговори з номінальним власником Андрієм Подщипковим, і сторони начебто навіть уклали меморандум про продаж каналу за 25-30 мільйонів доларів.

Як стверджував Онищенко, в переговорах також брали участь Макар Пасенюк, якого називають інвест-банкіром Порошенка та тодішній керівник ДУС, а нині нардеп від БПП Сергій Березенко. На підтвердження їхньої "участі" в процесі Онищенко пізніше опублікував скрін-шоти переписки з власного телефону.

У деталі та достовірність цієї інформації мало хто вникав, але галасу виникло достатньо. Адже мова йшла про створення медіа холдингу "під президента", до якого окрім 112-го начебто мали б увійти телеканал NewsOne нардепа від Опоблоку Євгена Мураєва та навіть 1+1 Ігоря Коломойського. Останньому, начебто, пообіцяли не націоналізовувати "Приватбанк". Ідеологами створення холдингу, за версією "Страни" був Ігор Кононенко.

За два дні цю інформацію "легалізував" однин з колишніх топ-менеджерів 112-го, ще один втікач від українського правосуддя, Віктор Зубрицький, якого поліція та прокуратура розшукують за організацію масових вбивств на Майдані.

Він заявив, що Андрій Подщипков попросив політичного притулку в Бельгії через тиск представників влади в Україні. Новина широко розійшлася Інтернетом. Це сухий фактаж. Тепер спробуємо розглянути весь інформаційний потік і почергово співставити його з реальним станом справ.

Кому належить 112?

Як з’ясували ще у січні 2014-го журналісти видання "Наші гроші", кінцевим бенефіциаром 112-го тоді був міністр МВС Віталій Захарченко.

Після Революції Гідності, власність телеканалу була переоформлена на низку ТзОВ, які володіють частками каналу по колу, і кінцевого власника знайти просто неможливо. Принаймні, так кажуть у профільному комітеті ВР. Така вже у нас "прозорість" власності медіа-ринку.

Андрій Подщипков володіє 1% телекомпанії. Чи здатен екс-боксер та скромний бізнесмен одноосібно фінансувати телеканал, щомісячні витрати на який становлять за різними оцінками щонайменше 400 тисяч доларів - питання відкрите.

ЗМІ (та й міністр МВС Арсен Аваков) продовжують вважати кінцевим власником 112-го Віталія Захарченка, якого розшукує ГПУ за вбивства на Майдані, але Подщипков такі закиди відкидає. Втім, чи може власник 1% акцій вести переговори та ухвалювати рішення про продаж?

Брехня і "політичний притулок"

Ще цікавіше з "політичним притулком" Андрія Подщипкова в Бельгії, про який повідомило видання Ігоря Гужви з посиланням на Віктора Зубрицького.

Сам Подщипков в інтерв’ю 112-му цю інформацію категорично заперечив: "Я не розглядаю для себе інших місць проживання, окрім України. Я не є, не був і не буду "гвинтиком" в будь-чиїй PR-кампанії". На жаль, ця заява менеджера 112-го розійшлася інтернетом значно гірше, ніж попередня брехня розшукуваного ГПУ Зубрицького.

Наступною здулася бульбашка про продаж і створення "інформційної медіа імперії". Ігор Коломойський, власник 1+1, так прокоментував інформацію про продаж 50% свого активу: "Про те, що я продаю "плюси", дізнався зі ЗМІ. Для мене це – новина. І дуже цікаво, хто ті люди, "близькі до дніпропетровської групи", які про це повідомляють. Шкода, що вони – анонімні".

Як кажуть джерела, наближені до АП, "качку" про начебто купівлю "плюсів" ще влітку запустив сам Ігор Кононенко, граючи на випередження.

Першою про такий "продаж" в ефірі 112-го повідомила Наталя Влащенко з посиланням на анонімні джерела. 28-го серпня в своєму "хард-ток" телеведуча запитала голову комітету ВР з питань свободи слова Вікторію Сюмар про можливість купівлі каналів "під президента".

Нардеп від "Народного фронту" дала логічну відповідь, що влада завжди намагалася впливати на інформаційне мовлення в країні, але завжди ці спроби призводили до перемог опозиції: "Скільки себе пам’ятаю, всі намагалися перед виборами взяти інформпростір під свій контроль. Це намагався робити Янукович, це намагалися робити Кучма з Медведчуком. Нічого не виходило. Люди голосували за опозицію".

Коментуючи ситуацію з імовірним продажем "плюсів" Сюмар додала, що "...для українських олігархів наявність телеканалів – це найкращий захист їхнього бізнесу".

То хто ж виявився готовим продавати Банковій свій "захист"?

Євген Мураєв, номінальний власник телеканалу NewsOne (фактичним господарем каналу ЗМІ неухильно називають Миколу Азарова), на своїй сторінці в ФБ назвав чутки про продаж активу повною брехнею.

Тому основним "об’єктом купівлі" залишався 112-тий канал. Тим більше, що розмови про це на ринку точилися останні років зо два.

Інвестбанкір Макар Пасенюк підтвердив, що і справді допомагав Онищенку вести переговори щодо 112-го. Нардеп начебто просив Пасенюка оцінити актив та структуризувати угоду про продаж. Але не більше. Пасенюк припускає, що Онищенко намагався придбати 112-й "під себе".

Це припущення Пасенюка опосередковано підтверджує і Подщипков. Немає конкретики щодо продажу 112-го і в наведеній смс-переписці Онищенка з Березенком, котру останній назвав "аматорською підробкою" та витвором фотошопу.

Джерела, наближені до Березенка, кажуть, що така переписка могла мати місце, але стосуватися перебігу гарячого виборчого процесу в Чернігові, де тодішнього кандидата в нардепи Березенка цікавив його опонент Геннадій Корбан, і ефір "112 каналу" потрібен був як джерело агітації та пропаганди.

Для кого купував Онищенко

То чи існувала ідея створення медіа-холдингу? З точки зору суто бізнесу у цьому немає жодного сенсу. Адже кожен вітчизняний медіа-менеджер розкаже вам, що 99% українських телеканалів фінансово збиткові і потребують величезних щомісячних інвестицій.

А створювати медіа групу з 4-х найбільших медіа-активів країни – це просто безумство з точки зору майбутніх видатків.

"Заробити" на таких медіа можна хіба шляхом електорального і політичного впливу. Але для чого скуповувати дорогущі збиткові активи за 4 роки до президентських та за 3,5 роки до парламентських виборів, щоб потім їх утримувати з власної кишені? Значно дешевше та вигідніше "домовитися" з власниками вже напаредодні старту виборчої кампанії.

Канал "під себе" чи "під партію"

Яку ж гру тоді міг вести Олександр Онищенко? Як припустив відомий журналіст Роман Бочкала на своїй сторінці у Facebook, медіа-актив знаний шанувальник жінок та коней міг придбати особисто для себе, аби збільшити власну вагу в новому політоточенні.

Це підтверджує і оприлюднений текст Угоди, за підписом самого нардепа. "Були перемовини, вони дійшли до предметної стадії. Але не більше. Кадиров-Онищенко намагався зміцнитися у червоно-сердечній команді, потіснити найближче оточення. Наявність медіа-багнета суттєво б підвищило його парламентський статус", - аргументує Бочкала.

Як каже Володимир Фесенко, Онищенко цілком міг у цьому процесі дотримуватися і багатовекторної стратегії: "Якщо він намагався оформити угоду на власне ім’я, то поза сумнівом, канал був би його ресурсом".

Про особливі стосунки Онищенка та "біло-сердечної команди" ЗМІ писали давно. Згадати хоча б відомий політ депутата-коняра на приватному літаку з Ніцци до Києва разом з тодішнім міністром екології Ігорем Шевченком, який в результаті коштував міністру посади.

Мінекології було в коаліційному уряді Яценюка квотою "Батьківщини", а парламентському газовидобувнику було так потрібне лобі саме в цьому міністерстві. В кулуарах ВР ходили чутки, що таке кадрове рішення коштувало депутату 5 млн доларів, щоправда сам Онищенко назвав це повною нісенітницею.

Втім, про лист за підписом Тимошенко на ім’я прем’єр-міністра з проханням відповідно до партійних квот призначити на посаду міністра екології Ігоря Шевченка, в "Батьківщині" воліють зайвий раз не згадувати.

Цікавий факт – напередодні зняття недоторканості з Онищенка, в інтерв’ю тому ж телеканалу "112" Юлія Тимошенко заявила: "Зараз йде рейдерство бізнесу, що колись було при Януковичі. У Онищенка зараз забирають бізнес".

Слід віддати належне, за зняття недоторканості та дозвіл на арешт Онищенка Юлія Тимошенко проголосувала. Щоправда аналогічно вчинило менше половини її фракції. Факт зняття недоторканості неабияк обурив втікача і він навіть натякнув у ЗМІ про "кидок" з боку колег по парламенту.

За час, що минув після від’їзду Онищенка до Лондона, кількість бажаючих поспілкуватися з англійським вигнанцем тет-а-тет суттєво зросла. Як стверджує нардеп від БПП Сергій Лещенко в інтерв’ю виданню "Новое время", до вигнанця на рандеву їздила ціла низка українських політиків, серед яких і лідер "Батьківщини".

"У всіх склалося враження, що він володіє вагомим компроматом на Порошенка", - припустив екс-журналіст.

Який саме "компромат" є в Онищенка можна лише здогадуватися, але після початку історії про "медіа-холдинг" він просто випромінює оптимізм щодо свого безкарного майбутнього.

Висновки

Для чого та для кого "купував" телеканал 112 Олександр Онищенко, імовірно стане відомо вже після завершення розслідування крадіжки 3 мільярдів грошей з ПАТ "Укргазвидобування". А поки що більшість заяв з Лондона варто детально вивчати під призмою саме цього кримінального провадження.

Справедливий лондонський суд з вдячністю прийняв би аргументи про 3-мільйярдну корупцію Онищенка. Єдиний нюанс, котрий змусить і британську Феміду, і Інтерпол пригальмувати видачу українського втікача – політична складова справи.

У туманному Лондоні український нардеп запросто може конвертувати політичний скандал у повноцінний політичний притулок. Адже після особистого конфлікту з Порошенком Онищенку буде дуже просто пояснити англійцям причини "політичних переслідувань" на Батьківщині. Тоді "червоної картки" від Інтерполу годі й чекати. Годі чекати і видачі самого Онищенка.

Не дарма Андрій Подщипков, котрий сидів з Онищенком за одним столом перемовин, недвозначно заявив: "сьогодні телеканал 112 намагаються зробити розмінною монетою в чийсь політичній грі".

Багатоходівка "купив канал" вигідна і багатьом українським політикам, для яких Онищенко є значно безпечнішим під юрисдикцією Британської корони, ніж на лаві підсудних в українському антикорупційному суді, де шанувальник елітних жінок та коней може розповісти багато цікавого про своїх екс-партнерів по нелегкому політичному "бізнесу".

Ставити крапку в цій історії зарано. Її розвиток залежить від сценаріїв, що запропонують Онищенку найняті ним британські піарники та консультанти, а також від результату лондонських вояжів деяких українських політиків. Проти кого саме втікач домовився мовчати, а проти кого – говорити, - дізнаємося зовсім скоро.

Наши блоги