Блог | Стримати інфляцію. Чи спроможні Уряд та НБУ?
Вже третій рік поспіль Національний банк головною своєю метою вважає приборкання інфляції. На перший погляд, правильна мета. Зростання цін шокує людей, а бізнес не може планувати власну діяльність. Однак у відриві від дій Уряду, зусилля НБУ можуть навіть шкодити.
Якщо сказати дуже просто, то кількість грошей, які є в економіці, зростає недостатньо швидко. А ті вільні кошти, що є зараз у банків, вони переважно вкладають у цінні папери Нацбанку і не кредитують вітчизняний бізнес.
Звичайно, друкувати нічим не забезпечену гривню не можна. Натомість НБУ повинен видавати банкам спеціальні пільгові довгострокові кредити виключно під дешеве кредитування малого та середнього бізнесу. І такі плани, нарешті, з’явилися в Основах грошово-кредитної політики на 2018 рік. Це вже позитив.
Але для цього має працювати спеціальна система інститутів. Через них кошти повинні потрапляти підприємствам, переважно на нові інвестиційні проекти або на збут продукції за кордон. От тоді вплив на зростання цін нових коштів, що вливаються в економіку, буде мінімальним.
Наприклад, Експортно-кредитне агентство. Закон про цю інституцію для підтримки вітчизняних товарів на світових ринках ми ухвалили ще наприкінці минулого року. Але урядовці не поспішають його створювати.
Визначена НБУ минулого року інфляційна ціль на поточний рік становить 8% ± 2 в. п. Рік ще не минув, але вже видно, що досягти її буде надзвичайно складно. Уряд та Національний банк заздалегідь починають виправдовуватися.
На початку вересня Державна служба статистики України сповістилавсіх про зниження інфляції у серпні 2017 року на 0.1% в порівнянні з липнем. Працівники статистики фіксують зниження цін на овочі та фрукти. У багатьох громадян це як завжди викликало сумнів. Усі пам’ятають стрибок цін на славнозвісні кавуни. Недарма в інтернеті досі жартують про баржу з кавунами.
От, що державна служба визнає, так те, що у серпні суттєво подорожчали хліб, яйця, сало, м’ясо та м’ясопродукти, молоко та молокопродукти, рис, масло, алкогольні напої та тютюнові вироби. Також відзначають зростання тарифів на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива, підвищення цін на транспорт.
Навіть якщо данні про уповільнення інфляції у серпні коректні, це не зможе покращити загальну картину: у річному вимірі показник зростання споживчих цін становив вже 16,2%.
На думку працівників Національного банку, окремі продовольчі товари дорожчали через погану погоду, значні обсяги експорту, зростання витрат, у тому числі на оплату праці. В свою чергу, прем’єр-міністр Володимир Гройсман пояснив це зростанням цін за кордоном.
Дійсно, ці окремі фактори впливають. Проте про ключові фактори, які мали найбільший негативний вплив на ціни, вони мовчать.
На нашу думку, важливим стало скасування державного регулювання цін на низку товарів та послуг на тлі високої монополізації ринків в Україні. Одночасно, негативно вплинуло на ціни скорочення національного виробництва.
Нагадаю: з липня Кабінет Міністрів скасував державне регулювання цін на продукти харчування. До цього часу встановлювалися граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника на соціально значимі продовольчі товари: борошно, "соціальний" хліб, макаронні вироби вітчизняного виробництва з нетвердих сортів пшениці, крупи, цукор, яловичину, свинину з кістками, м’ясо птиці в тушках, варені ковбаси 1 сорту, молоко жирністю 2,5%, сметану жирністю 20% , масло вершкове жирністю 72%, сир жирністю 9%, яйця курячі, олію (не вище 15%). Також у списку було дитяче харчування.
В Кабміні тоді хизувалися зменшенням адміністративного тиску на бізнес. Мовляв, ринок і конкуренція спрацюють краще на споживача. Прем’єр Володимир Гройсман запевнив що впливу на інфляції не буде. Насправді у нас деякі товарні групи майже монополізовані, а по деяких позиціях, наприклад на ринку автомобільного палива, великі гравці за всіх складів влади вміло шантажувати Уряд своїми ціновими змовами. Також можна згадати цінові стрибки при дефіциті гречки та цукру.
Що робили у сфері продовольчої безпеки у країнах Євросоюзу? Вони поставили собі за мету зменшити ціни та кардинально підвищити продуктивність сільгоспвиробництва. Для гарантування низьких цін для внутрішнього споживання там стимулювали експорт, обмежували імпорт та встановлювали високі ціни державних закупівель.
США останні чотири десятиліття також дуже потужно стимулювало власне сільське господарство. Цілі схожі – підвищення продуктивності та соціальний розвиток села. Серед завдань – зменшення вхідних тарифів для американської аграрної продукції на ринки інших країн та захист власних ґрунтів від ерозії.
Ще один механізм для стримування цінових стрибків – вчасний вихід на ринок держави, як гравця, використовуючи державні резерви.
Найяскравіший приклад – стратегічний нафтовий резерв США, який було створено після сумнозвісної світової нафтової кризи 1973 року. Тоді через ембарго країн перської затоки більшість розвинутих країн пройшли через дефіцит енергоносіїв та відбувся стрімкий стрибок цін на нафту.
Тож завдання зі стримування інфляції великою мірою лежить і на Уряді, який мав би відмовлятися від адміністративного регулювання поступово, і лише після того, як побудує ефективну систему впливу на ціни на стратегічних напрямках – продовольчому та енергетичному. Тим більше Україна все ще перебуває у стані війни, і збереження економічної та соціальної стабільності для нас найбільш важливе.
Окрім того потрібно системно працювати над кардинальним підвищенням ефективності Антимонопольного комітету. Досить закривати очі на олігархічні змови або збирати хабарі із монополістів.
Ще один стратегічний шлях до зниження цін – розвиток власного виробництва, імпортозаміщення, насичення внутрішнього ринку якісними вітчизняними товарами та здорова конкуренція, як результат. Тому Радикальна партія послідовно працює над створенням стимулів для розвитку власної промисловості. І це теж ключове завдання для Кабінету Міністрів разом з НБУ та іншими державними органами.
Якщо і надалі Національний банк буде стримувати інфляцію за допомогою виключно грошового голодування, він буде душити економічне зростання.
Тож НБУ має відновлювати довіру до банківської системи та зосередитися на стимулюванні кредитування, зокрема, кредитування малого та середнього бізнесу, іпотечного кредитування.
А над стримуванням інфляції потрібно працювати усім органам влади разом.
