Блог | Нацбанк: знову двійка? Про що говорять оцінки Ради НБУ
Рада Національного банку у липні цього року дала ґрунтовний аналіз роботи регулятора з початку 2014 року до липня 2017 року. Подія пройшла повз увагу ЗМІ та лідерів думок, проте вочевидь заслуговує на висвітлення. Для Комітету висновки Ради НБУ – чергове підтвердження вірності нашого ставлення до політики, що її провадить Нацбанк та оцінок, які ми даємо із першого дня призначення Валерії Гонтаревої на посаду голови цієї установи.
Тезово зупинюся на позиціях, які ми вважаємо найбільш слушними в оцінках Ради НБУ і які найбільш яскраво відображають глибину проблем банківського сектора
Щодо «очищення» системи
Діяльність НБУ, яку у медіа і політикумі влучно назвали «банкопадом», в Раді Нацбанку бачать як «непослідовну» і «безсистемну», що здійснювалась «без чіткої програми реформування банківського сектора та без урахування потреб розвитку економіки».
Негативну оцінку Національний банк також отримав за низку «антикризових заходів» на початкових етапах кризи, внаслідок чого відбулась трикратна девальвація гривні, значна втрата валютних резервів, а також не мали позитивних наслідків операції рефінансування.
Українська економіка з болем пережила системну банківську кризу 2014 ‒ 2016 років, в період якої було втрачено 90 банків, активи яких до кризи становили близько третини активів усієї банківської системи. В 2017 році практику безсистемного визнання банків неплатоспроможними продовжили, а про ще із десяток банків відкрито говорять, що вони – під загрозою виведення з ринку.
Кількість відділень банків з початку 2015 року до початку квітня 2017 року скоротилась на третину.
Щодо проблемних кредитів
Понад половина (56%) наданих банками кредитів – не обслуговуються. Особливо жахає ситуація в банках з державною часткою: частка непрацюючих позик тут на початок літа 2017 року становила 72%. Формування резервів під такі кредити призводить до потреби в капіталі. Докапіталізація держбанків здійснювалася шляхом унесення в статутні капітали ОВДП, що в свою чергу позначилося та у подальшому ще позначиться до значних витратах Державного бюджету на обслуговування такого боргу.
Чисті збитки банківської системи у 2015 році порівняно з 2014 роком збільшилися на 26% і становили майже 67 млрд. (без урахування неплатоспроможних банків), у 2016 році збитки збільшилися до безпрецедентних 159 млрд. грн.
Щодо втрат від кризи
За оцінками Ради НБУ, прямі фіскальні витрати України на подолання наслідків цієї кризи наразі становили 14% ВВП, тоді як загальні втрати економіки від кризи - 38% ВВП. Адже крім держави, втрат зазнали підприємства, які тримали свої кошти на рахунках в банках, визнаних неплатоспроможними, громадяни, вклади яких перевищували гарантовану державою суму, власники банків, що залишилися на ринку, через необхідність проведення докапіталізації та власники неплатоспроможних банків.
Зниження довіри до банківського сектору України знайшло своє відображення у високому рівні доларизації, збільшенні частки депозитів на вимогу, зменшенні частки депозитів населення, особливо довгострокових, в структурі депозитів. Це зумовлює строкові та валютні розриви між активами та пасивами банків та наражає на ризики фінансову систему в подальшому.
Щодо збільшення частки державних банків
Зростання частки державних банків, передусім через націоналізацію «Привату», призвело до того, що державна власність у секторі нині превалює над приватною. А це означає, що відбувається «деградація» класичної моделі функціонування банківської системи»: замість фінансових потоків бізнесу банкіри зосереджуються на обслуговуванні бюджетних потреб.
Доказом цього є зростаюча частка коштів банків, отриманих за цінними паперами, зокрема державними, та депозитними сертифікатами Національного банку. У портфелі банків ОВДП на суму 281 млрд. грн., що разом із вкладами в депозитні сертифікати Національного банку (близько 60 млрд.г рн.) становить третину кредитного портфеля всієї банківської системи. Простими словами це означає: замість того, аби вкласти $10 млрд. у кредитування бізнесу, банкіри вирішили дати в борг державі.
Щодо вимог до розміру статутного капіталу
Вимоги НБУ до розміру статутного капіталу банків є завищеними (гривневий еквівалент 6,9 млн.евро з 11 липня 2017 року, та 15,5 млн. грн. з 11 липня 2020 року) та не відповідають вимогам Директив ЄС та Ради Європи, в яких мінімальний початковий капітал будь-якої кредитної установи на території ЄС має бути не менше 5 млн. євро. Такими завищеними вимогами Національний банк створює додаткове навантаження на власників існуючих банків, а також додаткові ризики для необґрунтованого, неринкового виходу їх з ринку.
Щодо стимулів для кредитування
Попри те, що облікова ставка НБУ сьогодні вже не становить 30%, як навесні 2015 року, а складає 12,5%, це ніяк не позначилось на активізації кредитування реального сектору економіки. Втім, відбувається зростання обсягів операцій кредитування поза банківської системи.
Фактично за свою діяльність протягом періоду з початку 2014 року до липня 2017 року Правління НБУ отримало від Ради НБУ двійку. Ми цю оцінку ставили главі НБУ ще два роки тому, отже сьогодні експертне коло, яке аналізує реальний стан справ і приходить до таких же висновків – суттєво розширилося. Тепер справа за «невеликим» - аби за свої незаконні дії, які призвели до мільярдних збитків як бізнесу так і простих громадян – винні понесли відповідне реальне покарання.
До слова, на початку нової сесії ми запросимо Генерального прокурора на засідання Комітету, аби він дав відповідь на питання, як розслідуються справи про фінансові махінації, у тому числі і за участі керівництва Нацбанку.
