Блог | Уроки Іловайської трагедії
Час невтомно тече і от, ми вже маємо четверту роковину Іловайської трагедії….
Звісно, це біда.
Велика біда для нашого народу. Така ж болюча і гірка, як розстріл беззбройних людей на Майдані, як ДАП, ЛАП і ...
І, багато чого ще, чим переповнилась наша новітня історія за ці чотири з гаком роки війни.
Особисто мені, не хотілось би, аби ці трагічні моменти, дехто за, нажаль, веж встановившоюся традицією використовував для брудного самопіару і пустопорожніх звинувачень.
Так, звинувачувати дуже легко. Генералів, за те що не змогли належно спланувати та організувати. Солдат, що не зуміли встояти перед смертельною навалою росіян.
Але, не правильно це все, бо, як серед перших так і серед других, не все так однозначно і просто.
Читайте: Каста самоуважаемых с комплексом "меншовартості"
Як серед генералів так і серед солдат, було всякого і багато. Від банального боягузтва, до надзвичайного героїзму. Була й зрада, і подвиг і без сумніву, необхідно, аби кожен отримав своє і по заслугам, але для нас, для українців, дуже важливо, навчитись, навіть на таких сумних і важких моментах об’єднуватись.
Так, саме об’єднуватись, а не роз’єднуватись, а це можливо лише коли ми візьмемо один одного за руки і чесно поглянемо один одному в очі, а якщо треба то й відверто скажімо – прости брате, прости, бо винний…
Але ж ми все більше просто гриземо один одного, впиваючись в горлянки з такою ненавистю, ніби то ворог наш страшний стоїть перед нами, а не брат.
Читайте: Для службы в ВСУ должно быть как минимум два типа контракта
Але біда в тім, що нищачи один одного, ми ніколи не здолаємо того, хто прийшов на нашу землю, нищити нашу культуру, вбивати нашу душу та тіло. Хто є справжнім ворогом і хто неймовірно тішиться від того, як завзято ми боремось по між собою.
Ніколи ми його не здолаєм так.
Але ж ми маємо це зробити за будь яку ціну, навіть за ради світлої пам’яті побратимів, що полягли в боях і досі гинуть. Майже кожного дня гинуть…
Схиляю голову перед мужністю наших Героїв і закликаю кожного із українців, якщо він насправді такий – робити все за для перемоги над російськими виродками і їх приспішниками, що сидять на нашій землі, носять наш одяг, їдять наш хліб, навіть мовою нашою розмовляють, бо ж вивчили, але не змінились з середини й досі мають російський дух і ворожу нам душу, бо ці, ще страшніше за окупанта…
