Блог | На вiдстанi дороги до вiйни...
Людина зі зброєю в руках і з тризубом на патчі сьогодні є уособленням фундаментальної гарантії існування нашої державності. І найвищої довіри соціуму, зокрема інституційної. Виявляється, що для реальної легітимності акту про незалежність, потім – ухвалення Конституції, а затим – закріплення фіналу тривалого ціннісного "серфінгу", який завершився революцією Гідності, бракувало війни. Можливо, це жорстко з точки зору гуманності, але саме це відбулося із нами...
ВСТОЯТИ ПЕРЕД СХІДНИМ "ВІТРОМ РУЇНИ"
Війна стала стресом і для армії. Слава Богу, знайшлася критична маса патріотично налаштованих добровольців, контрактників, офіцерів, які змогли власним прикладом вселити віру в усе вітчизняне військове товариство у його спроможність захистити країну від великої біди, що прийшла до нас загорнутою у російський триколор. Завдяки героям і мужності тисяч українських військових, імперську погань вдалося зупинити – на своїй території, жертвуючи кращими своїми людьми.
Окупант насправді прагне несправедливо відняти у нас не лише території, економічний та людський потенціали. Не шкодуючи нафтодоларів, через різні сценарії, Кремль працює над реставрацією колишньої величі, яку "умом не понять".
Читайте: Чи так багато в Українi генералiв?
Понад 2,5 тисячі військовослужбовців ЗСУ склали голови заради того, щоб ми зараз могли спокійно обирати главу держави, а згодом – і парламент. Вони дали нам час на пошук вдалої економічної моделі, на розбудову ідентичності й об’єднання, бо ворог не зміг здолати їхньої мужності, він реально осягнув ту жахливу ціну, яку доведеться заплатити за просування на захід убік Дніпра. І зупинився.
Герої не здалися, але і нам не час заспокоюватися, бо московіт спіткнувся, та не сховав наточені ножі й вичікує на зручний момент, коли зійдуть зерна розбрату, розкидані ним серед українців.
Тому, маючи власні концепції та бачення українського майбутнього, братам-українцям слід розуміти: тільки військова потуга і рішуча налаштованість держави на подальшу розбудову сучасної професійної армії, євроатлантична інтеграція дають шанс встояти перед "східним вітром" руїни. А це колосальний ресурс, це ментальні зміни, це час…
Читайте: Під контролем ФСБ: "авторитети" безкарно "кошмарять" Україну
І це тільки початок. Але після важкої дороги не всі здатні вдячно згадати криницю, де нарешті вдалося вгамувати спрагу, чи розлоге дерево, під яким пощастило перечекати зливу й громовицю. Абсолютно не прагну когось вчити подячним молитвам, але хоч інколи треба озиратися і бачити не лише важкий, звивистий шлях, а й розуміти причину всього, що дало змогу нам його пройти.
Читайте: В сучасних вiйнах все вирішує адекватна швидкiсть
Проте, напевно, такі емоції розуму зашифровують конкретні аргументи, які обґрунтовують потребу молодої нації не звертати з обраного курсу. Щоб не втратити ту Україну, яку ми знаємо тепер. Справжню – із природною суспільною контроверсійністю, традицією критикувати владу, вільнодумством...
Аби захистити нашу справжність, ідентичність, що лише розбруньковується, держава за ці роки мобілізувала колосальні ресурси. І щоб виправдати ці зусилля й продовжити логіку національної безпекової стратегії, потрібні не менш гігантські витрати в найближчому майбутньому. Варіантів особливо немає. Хіба що, все законсервувати як є, а потім – поступово спинитися, що рівносильне здачі в полон і виходу на російськоцентричну орбіту. Зараз все залежить від нас.
КОЛИ І ХТО МІГ ДАТИ БІЛЬШЕ?
Так, досі держава недостатньо нещадно боролася з корупцією, не всі складні стратегії й ідеї вдалося якісно і дохідливо пояснити суспільству. Але і ми іще не навчилися формувати реалістичні очікування від майбутнього та політичного класу, відповідального за це майбутнє у країні.
І знову – про армію.
Власне, озирнемося і згадаємо "криниці" та "розлогі дерева". Передусім, варто поринути в минуле й відповісти на просте запитання: "Якою була армія до 2014-го?". П’ять років тому бюджет Міноборони становив 26,5 млрд грн., а у 2019-му – 101,7 мільярдів. Комбриг, який має у підпорядкуванні сотні одиниць бойової техніки та 3-4 тисячі особового складу, у 2014-му отримував на місяць 6,5 тис гривень. У 2016-2017 рр. його грошове утримання становило вже понад 16 тисяч, торік – майже 18 тисяч, а з початку 2019-го – щонайменше 25 тисяч. Стрілець-контрактник також відчув суттєве підвищення грошового утримання – від 2,7 тисячі гривень до 10,1 тисячі. Уведено непогані доплати окремим категоріям військових, які виконують специфічні завдання – у морській піхоті, ССО, ДШВ. Щороку стає привабливішим соцпакет військового.
Обсяг коштів, наданих Міноборони на поточний рік, дозволить завершити перехід військових частин ЗСУ на нову систему харчування. Добудують решту казарм поліпшеного планування для розміщення 23 тисяч контрактників. 4-мільярдний фінансовий ресурс дозволить сповна забезпечити армію речовим майном.
Коли іще таке було в українській історії?
Сорі, чи не останніми роками почалася активна розбудова військової інфраструктури, та реальна розробка нових зразків ОВТ, зокрема, ракетно-артилерійського озброєння й старт серійного виробництва таких речей, про які в довоєнні часи Україна могла лише мріяти? Держава лише цьогоріч знайшла 11,5 млрд грн. на закупівлю й модернізацію озброєння та військової техніки. Коли і хто міг дати більше?
Читайте: Диверсант залишив сина в "заручниках": нові подробиці вбивства командира спецназу ГУР
До кінця року армію посилять понад 1,6 тис. одиниць ОВТ, а 5 тисяч пройде ремонтні процедури. В інтересах ЗСУ заплановано 20 дослідно-конструкторських робіт. Цей прорив можна назвати ресурсно-технологічним. А ще є ментальний, коли армія стає людино-центричною. До прикладу, з січня почали виплати компенсацій за піднайом житла і контрактникам, а не лише офіцерам, як було досі. Контрактник одержує безкоштовно комплект якісного польового обмундирування вартістю приблизно 19 тис. гривень. У його повний склад входить майже 100 найменувань – не порівняти з тим, що було кілька літ тому.
Читайте: "Мiнний пiдсумок": як запобiгти смертоносному "ужинку" вiйни
Україна справді стала важливою для натовського безпекового клубу. Як і навзаєм. П’ять років інтеграційних потуг не минулися даремне для країни і її війська. Але щоб закріпити, утвердити наші успіхи, якими б значними чи навпаки, мінімальними, вони не були, потрібно щонайменше хоча би ще п’ять років важкої роботи над собою у партнерській зв’язці із дружнім щодо Києва Альянсом.
"Допомога від наших партнерів є вкрай важливою. За останні декілька років тільки від США ми отримали допомогу на майже 400 млн. доларів. Це в основному були станції артилерійської розвідки, радіоелектронної боротьби, безпілотні літальні апарати, засоби зв’язку, катери, і антиснайперські комплекси й інше озброєння та техніка" – зауважив Міністр оборони України Степан Полторак, перебуваючи на Львівщині. Також оборонне відомство вже починає користатися отриманою нещодавно можливістю напряму закупляти озброєння та техніку за кордоном. Уже тривають відповідні перемовини з партнерами по всьому світу.
Одного лише хочеться: тільки б не зупинитися…
