УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Трагічна хроніка липня: обстріли, втрати та передчуття нових боїв

5,2 т.
Трагічна хроніка липня: обстріли, втрати та передчуття нових боїв

Поступово війна на Донбасі знову набирає обертів. Калібри, кількість обстрілів та втрати поступово зростають. Яка картина склалася на східному фронті в липі, та чого варто очікувати надалі розглядається в статті Михайла Жирохова на Depo.ua. Пропонуємо цей матеріал до вашої уваги.

Липень 2016 року записаний до історії війни на Донбасі як найкривавіший місяць, починаючи з серпня 2015 року. Загальні втрати українських військових тільки загиблими склали 65 осіб, це не рахуючи поранених та хворих. Незважаючи на уривчастість даних можна говорити, що і гібридні війська понесли, як мінімум, не менші втрати, якщо не більші.

Причому більшість втрат на фронті було в результаті контрбатарейної боротьби, в якій приймали участь не тільки мінометні розрахунки, а й далекобійна артилерія - типу "Гіацинта" або Д-20. Однак приблизно з 24 липня кількість втрат почала різко сходити нанівець і на сьогоднішній день артилерійські обстріли з обох сторін вщухли (принаймні відносно перших чисел липня).

Які ж причини такої несподіваної тиші? Перш за все, звичайно, в реакції української сторони, яка після перших серйозних втрат, не пішла на активізацію політичної складової конфлікту, як того домагався Кремль, а "зціпивши зуби" продемонструвала можливості продовження військового загострення в політичній сфері. На це були спрямовані насамперед заяви політиків, наприклад, Турчинова про можливість введення воєнного стану, обробка європейського обивателя щодо наслідків погіршення ситуації на лінії зіткнення.

Читайте: Терористи готують великий наступ на Донбасі - ГУР

Поступово війна на Донбасі знову набирає обертів. Калібри, кількість обстрілів та втрати поступово зростають. Яка картина склалася на східному фронті в липі, та чого варто очікувати надалі розглядається в статті Михайла Жирохова на Depo.ua. Пропонуємо цей матеріал до вашої уваги.

А українським представникам вдалося донести до європейських партнерів, що нове загострення буде загрожувати не тільки загибеллю цивільних осіб, але і черговим погіршенням гуманітарної катастрофи. Причому це не банальний шантаж "а-ля Ердоган", а проста констатація фактів і тверде запевнення, що українські військові не будуть "хлопчиками для биття", а цілком можуть дати і "відповідь".

У більш жорсткій формі це було продемонстровано і противнику, який за дуже короткий час зазнав серйозних втрат. Так, наприклад, в ніч на 24 липня в районі Староігнатівки був накритий мінометний розрахунок. Загибель відразу чотирьох чоловік (причому місцевих) вельми негативно позначилося на й без того не вельми високому моральному стані так званої "1-ї слов'янської бригади армії ДНР" (основне місце дислокації – м. Кальміуське (раніше – м. Комсомольське).

Були втрати і на Світлодарській дузі , тут вже дісталось так званій "7-й бригаді Народної міліції ЛНР", яка і так не вирізнялася високим рівнем боєготовності. Звичайно, це не призвело до масового дезертирства, як нас намагається переконати ГУР ГШ України, однак незалежними джерелами відзначені випадки прямої непокори, особливо офіцерам з Росії, які прибувають у відрядження на Донбас терміном на три місяці.

Читайте: 122-мм "гостинці" від "ДНР": терористи накрили артилерією житлові райони Донбасу

На сьогоднішній день артилерійські обстріли сконцентровані на "традиційно" гарячих точках – "Промка", Докучаєвськ, Широкине, Світлодарська дуга. Однак вони мають виключно турбуючий характер як з одного, так і з іншого боку. Причому в якійсь мірі змінилися й "точки прикладання" - так, нещодавно була обстріляна Кадиївка (раніше - Стаханов), причому обстріл мав провокаційний характер і вівся з 82-мм мінометів, з яких ВСУ точно не може дістати до відносно тилового міста.

Однак зменшення втрат не повинно діяти заспокійливо насамперед на нас. Є висока ймовірність, що попереду нас чекає не менш гарячий серпень. Перш за все, це місяць, який традиційно є закінченням циклу річного бойового навчання - так було в радянській армії, також залишилося в українській, російській (і "армії ЛДНР", яку ліплять за образом і подобою), тобто частини з обох сторін знаходяться в максимальному бойовому стані.

Ще один фактор, який негативно діє вже третє літо - День незалежності України. Це свято доводить бойовиків буквально до сказу і їх "командування" намагається всіляко його зіпсувати різноманітними провокаціями.

Ще один негативний для нас фактор - планова ротація. Вже сьогодні один з батальйонів вийшов з-під Маріуполя, буквально на днях йде одна з бригад на Світлодарському напрямку. А як правило, прибуття нових частин сприймається "гібридами" вельми своєрідно - спробами "помацати" на міцність новоприбулих. А якщо накласти це на відхід мобілізованих п'ятої хвилі і найближчий відхід наступної, то все складається для ворога більш ніж сприятливо.

Однак у військового командування, вочевидь, вже є відповіді на ці питання - недарма днями пролунали заяви про те, що непогано б "відкатати" частини Національної гвардії в реальних бойових діях.

У тому числі і одну з найбільш боєздатних частин - бригаду легкої піхоти, підготовлену американцями і озброєну найсучаснішим озброєнням (за українськими мірками). Сюди ж варто віднести й заяви про передачу сотень зразків нового і відновленого озброєння, прибуття на передову давно очікуваних американських радарів і безпілотників.

Взагалі, закінчення літа обіцяє бути непростим, проте іншого виходу як триматися і давати адекватну відповідь в України, як показують непотрібні наради тристоронньої групи в Мінську, немає.