Світ агресорів і зрадників

21.3т

Чим далі, тим більше переконуєшся, що наш світ не просто тупий і недалекоглядний, а тупий і недалекоглядний до безкінечності. Якби то було інакше, то він розвивався б інакше. І цілком можливо, що ми вже б мали рай на землі. Спрямований в розумне русло розвиток розкрив би досі непізнані можливості океану і всесвіту, урятував від невиліковних хвороб, привів би до ситного і заможного життя усе людство.

Та судячи по історії світового суспільства минулій і навіть сьогочасній, цього раю нам не дочекатись ніколи. Швидше усього ми ще більше наблизимося до пекла. Таким він вже є чи еволюційний, чи революційний наш поступ. І всі досягнення людського розуму врешті-решт приводять до найжахливішого фіналу.

Основними явищами органічної природи є початок і кінець, життя і смерть. Це стосується і людства. І попри усі якості цього життя, постійного його поліпшення, якого пізнає особливо розвинутий світ, все ж в кінцевому підсумку перемагає смерть. Маю на увазі не звичайну природну, а смерть насильницьку, масову. Науково-технічний прогрес призвів від вирощування гранатів до виробництва гранат, від масового виробництва товарів широкого вжитку до засобів масового ураження, врешті-решт до ядерної зброї, якою не проти погрозливо похизуватися окремі з тих, хто нею володіє.

Поряд з цим все більшого поширення набуває така моральна вада, як непорядність. Зародившись у поведінці окремих людей з негативними нахилами, вона з розвитком суспільства і його комунікації, нині стала загрозою для усього людства. Як інакше можна оцінити діяльність таких світових лідерів, як США, Великобританія та Росія, що підписали Будапештський меморандум щодо гарантій незалежності України і недоторканості її кордонів в обмін на її відмову від ядерної зброї? Остання з них навіть почала втручатися у внутрішні справи, повела війну проти обез’ядернілої України. Що ж інші гаранти? А нічого. Навіть переконавшись, що їхні попередження та санкції щодо агресивної Росії ніякої користі не дають, що й надалі тисячами гинуть українці, а кордони з боку Росії вже давно доторканні і землі, що належать Україні, постійно зменшуються, далі простого попліскування язиками не йдуть. Навіть тоді, коли український президент привселюдно заявляє, що українці не мають власних можливостей, щоб повернути вже окуповані території. Що в такому випадку мають робити справжні порядні гаранти? Та зразу ж, як вступила ворожа нога на гарантійну територію, грудьми стати на її захист. І грізно дати відсіч порушнику "конвенції". Тобто, прощай Паніковский.

Що ж роблять наші "гаранти"? Що й всі непорядні. Одні відкрито нападають і вбивають нас, другі навіть зброї не дають на наш захист, по-страусячи ховаючи голову у пісок, щоб лише з ними нічого не трапилося.

Чесно, тут позаздриш навіть Північній Кореї, яка хоч погана і препогана, але зброю має свою і оборону тримає так, що жоден ласий на неї не заздриться. Без усяких зарубіжних гарантів. І це, визнаємо, позитивний приклад.

Сьогодні інакше дивлюся на наш без’ядерний світ, на тих, хто рвався і рветься до ядерної зброї. Якщо можете, то озброюйтесь. І хай все горить, обсипається попелом. Адже яка вам різниця до долі усього світу, якщо особисто ви ще до трагедії цього світу, особисто ви з "ласки" якоїсь Росії ще раніше згорите у пекельному вогні разом з усіма "чадами і домочадцями".

З дитинства кожного з нас, як і цивілізованих європейців та американців, вчили любові до свободи, ненависті до окупантів. Вчили не лише вчителі та книги. Вчила й історія на своїх прикладах. Особливо недавня, коли східноєвропейські країни навіть з кров’ю звільнялися від радянського іга. Нині ж багатьом із них неначе попелом засліпило очі. Росіяни у переважній більшості схвалюють окупацію України. Для них вже перевернувся світ. Чорне це біле. Свобода це рабство. Окупація це звільнення. І пруть та пруть в Україну. З танками й автоматами. Чеський і угорський прем’єр-міністри Орбан і Земан виступають за Росію і проти України, не сприймаючи навіть очевидного факту окупації. Голова Європарламенту Шульц заявляє, що не потрібно проти Росії уводити нових санкцій, бо й існуючих вже достатньо. Це коли все більше проливається української крові і все більше відбирається в неї територій. Так і хочеться побажати йому особисто щось таке з бідою та санкціями, коли б він криком кричав, що біда, а поряд хтось молов йому, що не хвилюйся, бо є санкції. І навіть прем’єр-міністр фінського уряду проти військової допомоги нам. Вважає, що теж варто обмежитися діючими санкціями. Тобто тими, які не діють. Невже і цього політика не вчить власна історія, що саме Фінляндію врятували від другої спроби радянської окупації в 1941 році не якісь там санкції, а німецькі війська (тобто збройне втручання), які несподівано напали на Радянський Союз. І хоч приклад здається недоречним у зв’язку з очевидною агресивністю самої фашистської Німеччини, але факт залишається фактом: свободу фінам захистили німецькі війська. Невже тодішні радянські і німецькі реалії нічим не нагадують нинішні російські? А чехам, а угорцям? І взагалі усім європейцям нічого колишнього не нагадують нинішні дії російських військових та політиків? Як, наприклад, аншлюс Австрії, віддухопелення тих же чехів і поляків на прикордонні з Німеччиною. Чи навіть звільнення їх не тільки від проклятих фашистів, а й від їхньої незалежності. І неважно під якими гаслами відбуватиметься в майбутньому це "звільнення" – чи то від капіталістичної загрози, чи "національно-нацистської"( української, можливо далі й від угорської, чеської, польської, французької і т.д.). Завжди знайдеться якийсь привід, щоб обґрунтувати агресію. Найгірше, що є і будуть в різних країнах особи, які підтримуватимуть ці гасла. Всупереч очевидному, логіці та справедливості. Хто вони? Вони на виду. Це ті, хто зараз і виступає усупереч очевидному, логіці та справедливості. Це – вороги свободи. Як правило, спонукає їх до неправедних дій особиста корисна мета. Їх безліч у вільному світі, тих, хто продається Росії з власних корисних, політичних мотивів, спроб підло зіграти на труднощах агресора, коли його презирає увесь світ. Так було з продажними комуністичними партіями, які скрізь у світі, за винятком Радянського Союзу та нині Росії, працювали і працюють проти своїх країн і народів. В Росії ж вони працюють проти власного народу, але на догоду владі. Є відомі запроданці і в Німеччині, і навіть у Сполучених Штатах, для яких важливо лише, щоб самим було добре, але ніскільки не турбує те, що й їхні країни опиняються під воєнною загрозою. Великі сумніви викликає діяльність на нашій території ОБСЄ, інспектори якої переважно росіяни і відповідно різні ситуації трактують на догоду агресору. Мабуть, після останніх мінських подій, до запроданців варто зарахувати тих же Меркель і Олланда, які, вважай, здали Україну на поталу її ворогу. Тепер і гадай, чому вони вперлися в ситуацію, до якої не мають жодного відношення. Адже не вони підписували Будапештський меморандум. Тепер же нам варто лише поспівчувати своїй державі і нашому президенту, який мав крутитися перед ворогами, як чорт на рожні, і капітулювати в ряді важливі питань. Хіба б так з нами б поводилися Путін і ті ж німце-французи, якби ми були по-сучасному озброєні. Чи хоч би так, як були до Будапештського меморандуму.

І, як правило, агресор, хоч і тимчасово, але перемагає. А потім?.. Вогонь, що розпалюється, пожере й запроданців. Вони, правда, ще поживуть ласо за рахунок Росії, не гидуючи тим, що щедрі хабарі отримують від здирств з бідного поневоленого злочинним режимом народу А яка нам користь, якщо ми до омріяної перемоги добра над злом ризикуємо і не дожити? І яка користь світу, який через непорядність своїх політиків, користолюбців, ворогів свободи сам опиниться на звалищі чи попелищі історії?

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости