Блог | Три чорних коня
Вони вже скачуть. Не розбираючи дороги… Україна в глибокій історичній кризі. Вона немає аналогів в генетичній пам’яті українців. Вони, обтяжені спадковим страхом винищенням як народу, нездатністю створити міцну державність і втримати її в конкуренції із зовнішніми ворогами і внутрішньому поборництві, підсліпувато вдивляються в 2015. "Камо грядеш" ("Quo vadis").
Критичне розчарування правлячими елітами від Кравчука до Порошенка. Вони будували не державу, а особисту владу. Маніпулюючи демократією, європейськістю, радянською споживацькою психологією, жадібністю нових нуворишів. Вони байдуже спостерігали, як олігархи міцно зшивали владу і бізнес перетворюючи державу у надприбутковий холдинг. Наївно вірили у спотворене братство народів, "майже єдиних", і не міцнили, не укріплювали свою державу в умовах жорсткої, безжалісної глобалізації.
Читайте:Без вопросов из России: как прошла пресс-конференция Порошенко
Не брали уроків. Годувалися амбіціями і нетерпимістю до самих себе. Будували церкви, але весь час таємно годували диявола.
Богдан Хмель віддав ще слабку Козацьку державу в протекцію Московському сатрапу Олексію. Його син Юрій, який безслідно зник Гедеоном у монастирі, закінчив шлях батька, віддавши величезний, один з найдревніших європейських народів, колонією Російській імперії. Спроба, між ними двома, Івана Виговського створити європейську конфедерацію з Польщею і Литвою та його блискуча вікторія над армією елітної гвардії князя Трубецького під Конотопом, були знищені внутрішньою зрадою і неготовністю значної частини козацтва будувати свій незалежний і вільний світ.
Ця драма власників найкращих і найбільших у світі чорноземів відбулася, з незначними відмінностями, у двадцятих роках минулого століття. Ленінсько-Сталінські репресії та Голодомор, пекельна війна з нацизмом знищили в сукупності не менше 20 мільйонів українців. Але ті продовжували до кінця п’ятдесятих 20-го століття чинити опір антилюдському совєтському режиму, попри розуміння його безнадійності. Бо свобода – сильніше смерті.
Читайте: Порошенко подписал изменения в закон о СНБО
Антиукраїнська агресія Росії в цей час є третьою, і можливо останньою, реальною можливістю українців отримати свою національну державу і спертись на неї для збереження історичної самоідентичності. Для цього потрібно визначити власну державність як національну ідею, створити єдину із стратегічними інтересами народу політичну владу, здатну жертвувати собою во ім’я спільних цілей і об’єднатись для рішучої борні із російським окупантом. Діяти жорстко, послідовно захищаючи спільні національні інтереси, ні на мить не втрачаючи довіру між собою. Консолідація, патріотизм і рішучість. Росія, під важкими ударами західних санкцій, надто ослаблена, аби нарощувати війну з масштабним використанням власних збройних сил. Розуміючи при цьому, що вона неминуче почне війну з усім світом. Захід, попри заяви Штайнмайєра, не хоче сепаратного Києво-Московського миру ціною жертви втрати Україною її територіальної цілісності. Він буде рішуче допомагати нам тільки тоді, коли ми так же рішуче будемо чинити опір зухвалій російській агресії. І буде робити це дієво, не коливаючись. Це завжди було його ключовим кредо. Важко уявити собі, що США реально підтримують публічні переговори з терористами про розподіл України. Ну хоча би тому, що вони завжди притримуються принципу: "з терористами ніяких переговорів не ведуть". І доводять це принциповою боротьбою з тероризмом у всьому світі. Тому, головним запитом українців у наступному році буде на сильного національного лідера – державника, здатного за короткий час отримати кредит довіри більший, аніж у Путіна. Інакше суспільство розколеться. Як велике дзеркало що впало. Якщо довіряти "Дзеркалу тижня", то чинному лідеру, разом з Урядом українці скоріше не довіряють, аніж вірять. При цьому дві речі надзвичайно показові. Перше. Це – любов і віра до волонтерства. Воно є символом формування колективного розуму української громади і знаком нової форми її самоорганізації. Влада вже мало що значить. Українці готові її докорінно змінити. Друге. Майже тотальна недовіра до ЗМІ. Українці не хочуть, аби ними маніпулювали, щодня їм брехали і промивали мізки. Вони хочуть мати чесну, можливо і лякаючи, але правдиву інформацію про війну і плани влади. Якщо проаналізувати соціологію з "ДТ", то очевидно що українці розуміють загрозу розпаду їх державності, мало довіряють владі і готові до рішучих дій, оскільки на першому місці по довірі знаходяться волонтери і добровольчі загони АТО.
Читайте: Как Путин готовится воевать с Западом
Попри зміни у поведінці Юпітера, напруження орбіти Меркурія та погіршення оцінки впливу пробудженого Марсу, зрозуміти сценарії розвитку подій 2015 є головною проблемою для стратегів з Банкової. При одній умові. Що вони не будуть намагатися в об’єктивний хід процесів, який формується під впливом надзвичайно великої кількості обставин, ставити, нав’язати свій сценарій. Такий хід здатний тільки прискорити кризу. Або в напрямку закріплення розпаду української держави, або посилення протистояння з Росією разом із Заходом. Це майже єдиний спосіб зберегти його в якості стратегічного союзника і, врешті, отримати від нього новий "план Маршала" і відновлення економічної дієздатності країни. Будь-який вид десуверенізації України, на який Київ погодиться, апріорі робить неможливим її приєднання до ЄС, імплементацію в повному об’ємі Угоду про зону вільної торгівлі. Тим більше, ракові метастази гібридної окупації території України Росією, роблять безплідними розмови про не тільки їх вступ у НАТО, але навіть особливе партнерство з ним. На цьому просторі, а можливо й далі, домінувати буде Москва. Україна стане буферною санітарною зоною між нею і натівською системою ПРО в країнах східної Європи.
З цього витікає і перший сценарій, якщо виходити із ступені вірогідності прогнозу. Росія продовжить асиметричну війну з Україною. Патрулювання ядерних бомбовозів і атомних підводних носіїв страшних "Булав", вона буде лякати Альянс, відволікаючи його увагу від захоплення України. Буде підписувати договори і створювати альянси з усіма ворогами і опонентами Заходу. Фінансувати режими та різноманітні міжнародні організації, які знаходяться з ним в контрах. І продовжувати наступати на Україну. У Криму буде створено надпотужне і суперсучасне військове угрупування, включаючи воєнно-космічні війська і не виключаючи базу для стратегічних носіїв ядерної зброї разом із "Іскандерами". ДНР і ЛНР вже виписують порядок денний для Києва. Володіючи достатньо значними військовими ресурсами і сотень танків, РСЗВ, жахливих "Буратіно", важкої гаубичної артилерії, тисяч бронеавтомобілів, необмеженої кількості високоточної зброї, вже добре навченою майже 50-тисячною армією вони будуть продовжувати наносити удари по українських суверенних територіях, розширюючи їх географію. Вони чітко заявляють про плани захоплення всього Донбасу. Якщо Київ не наважиться їм його передати по дивних чергових "Мінських протоколах". Ну, хоча би тому, що на останній "Мінськ" вони їхали саме з такою вимогою. Ми дали їм надто багато часу, аби із окремих загонів бойовиків і двох терористичних організацій вони перетворилися у квазідержавного, і навіть квізіміждержавного, суб’єкта, який щодня нарощує внутрішню і зовнішню політичну, економічну і військову інфраструктури. По суті, ця територія повністю контролюється РФ і нею фінансується в достатній мірі, аби процес агресії тільки нарощувався. Очевидно, що лежить на поверхні ми можемо зіткнутися із відновленням сепаратизму у більшості східних областей. На іншому рівні. Збройних терористичних атак і диверсійних актів. Їх завдання розхитати стабільність на основній промисловій частині країні, не дати Уряду жодної можливості забезпечити виконання бюджету, посіяти страх, невпевненість в суспільстві і критичну недовіру до влади.
Читайте: Украинцы считают Луганскую ОГА под руководством Москаля самой публичной в стране
15 січня президент перенесе "Мінськ" в Астану. Забудемо про Женеву на чолі з США і Заходом, "Норманський формат" під парасолькою Оланда і навіть "телефонний Норманський формат". Чомусь в далекій, повністю підконтрольній Москві Астані а не в Києві, знову за зачиненими дверима буде вирішуватись доля української держави. Головне без єдиного надійного союзника у протиборстві з Росією США.
У цих умовах зміна стратегії влади з мирної на воєнну може бути єдиним виходом із ситуації. Якщо погодитись із тим, що Путін ні при яких умовах не зупиниться в намаганнях припинити існування держави. Чим раніше ми усвідомимо необхідність розглядати Росію як партнера в умовах війни з нею, розраховувати на її підтримку і вести з нею справи якби нічого не сталося, тим скоріше ми зможемо реально залучити весь народ до відновлення територіальної цілісності країни. Ніякими мирними переговорами добитися цього неможливо. Потрібно продемонструвати силу. Якщо ми розумно об’єднаємо її із силою Заходу, Росія впаде.
Президент став на лезо ножа. На прес-конференції він, відкинувши масову суспільну позицію задекларовану журналістами, з викликом заявив, що буде діяти його персональна стратегія: миротворення і ніякого воєнного стану.
У чому стратегія ліній оборони по середині Донбасу із добровільною відмовою від ліній кордону з РФ і забороною стріляти у відповідь? Чому спеціальна міліцейська операція АТО до цього часу не визнана неефективною і яка призвела до величезних втрат в живій силі і мирного населення? Чому українські військові, які реально воюють не захищені міжнародним правом і Женевською конвенцією в якості військовополонених? Ми сліпі. І президент вважає що він єдиний зрячий поводир. (Прес-конференція).
Читайте:Порошенко: у нас достаточно танков и артиллерии, чтоб не допустить наступления
Поки ще не пізно політичному керівництву держави ще можна прийняти рішення про введення воєнного стану на Донбасі як легітимній українській території і відновити над нею контроль шляхом масштабних бойових дій. У них моралі набагато більше, аніж "в проходженні військової служби" в окопах на українській землі під прицільним вогнем ракетної артилерії та російських снайперів.
Треба перейти до політики мілітаризації української економіки і залучити до цього відкрито і чесно внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Попри труднощі, поки ще не пізно, варто вдатися до масштабної, на підставі закону з гарантіями світових посередників, амністії тіньових сірих капіталів, максимальної лібералізації економіки, з розширенням, а не звуженням до нудоти, споживання з послабленням контролю правоохоронними і фіскальними органами, введення податкових канікул для малого і середнього бізнесу. Це єдиний вихід в умовах коли Уряд в глибокому цейтноті і не може адекватно оцінювати ситуацію. Можливо пізно, коли він переклав на нас свою відповідальність за країну і хоче почистити кишені найбільш працюючого середнього класу. Він прийняв бюджет як глибокий конфлікт із своїми виборцями.
Як мінімум це була би "стратегія над стратегією": Путін, воюючи з Україною, хоче спертися на максимальну підтримку росіян і пропонує їм таку лібералізацію. Уряд Яценюка не турбується стосунками з суспільством і пропонує йому нарощення фіскалізації. Це поліцейсько-адміністративна економіка. Всюди вилучення, податки на споживання, конфіскації і штрафи. Це повернення до феодалізму. Колись в Голландії 18 століття обід в таверні обкладався 36 різного виду акцизами і зборами. Правда були й гірші історії. Калігула, який вже призначив свого любимого коня Інцитата сенатором, одночасно обрав його жерцем разом з іншими консулами. Для того щоби зібрати 8 мільйонів сестерціїв необхідних в якості оплати за цю почесну посаду він обклав податком всіх жерців Риму. Якщо раптом у них не знаходилось грошей то їх везли на шкуродерню. Але ніяких аналогій.
Другий сценарій – революційний. Не пізніше березня-квітня можуть зійтися в одному фокусі значна кількість кризових аритмій: воєнна, економічна, соціальна і політична. Під тиском фіскальних вилучень Урядом може значно послабитись воєнне волонтерство. Невдоволення серед добровольчих батальйонів може досягти пікових навантажень. Затиснуті в кут фіскальним катком Уряду українці можуть вийти на вулиці. Росія з готовністю буде підтримувати подібну кризу незалежно від патріотичних закликів влади. Тим більше вона вважає цю владу нелегітимною. Заснулий Троянський кінь преторіанської гвардії Януковича в парламенті, які володіють значними фінансовими можливостями, активно скористаються цією ситуацією. Є дві проблеми на які варто звернути увагу. Майдани можуть виникнути не тільки в Києві але й по всій території України. При чому на Сході вони можуть носити в більшості сепаратистський характер. Єдиним для них буде – вихід на сцену войовничих регіональних груп разом з військовими та волонтерами і висока ступінь озброєності та виникнення великої кількості парамілітарних організацій.
Політичному керівництву держави не варто скидати цей сценарій із своєї шахівниці. У випадку готовності до мирного розв’язання цього надзвичайно складного загальнонаціонального конфлікту і формування нових коаліційних інститутів влади, можуть бути всі шанси на швидке оздоровлення країни. Вся драма попередніх політичних режимів якраз і полягала в тому, що вони до кінця захищали свою владу. Це призводило тільки до нарощування агресії в самому суспільстві і готовності до жертв в ім’я свободи.
В країні де вже було два Майдани, а наступний не здався попри криваву бійню. Завжди варто думати про реальність третього аніж боятися навіть розмови про це. Звичайно краще його хоча би його відтермінувати. Але поки що у цьому напрямку жодного кроку не зроблено.
Третій сценарій витікає із путінської Воєнної доктрини, яку він підписав 26 грудня. Росія готова захищати інтереси "русскоязычного населения" збройними силами. Поки що без превентивного ядерного удару. Але це питання скоріше факту, аніж планів ГШ ЗС РФ.
Путін буде продовжувати знищувати інфраструктуру промислового-енергетичного центру України військовим способом. Озброюючи сепартерористів і навчаючи їх в реальних сутичках з українськими військовими, тренуючи свої війська особливого призначення та штурмові спецнази в реальних бойових умовах, підтримуючи температуру страху на сході України ракетноартилерійськими розстрілами населених пунктів, диверсійними атаками і нарощуванням інформаційно-пропагандистської війни. Вже зрозуміло, що прийняті Заходом санкції його не зупинять, а ресурс його особисто політичного виживання в подібних умовах складає 2-3 роки. Цього достатньо не тільки для розвалу української державності, але й зламу світового порядку. Найперше на європейському плато. При цьому, зважаючи на об’єктивний аналіз сукупних російських можливостей Путін не застосує вже ЗС проти України як спосіб повномасштабного її завоювання. Але зважаючи на нерішучість Києва, слабкість його політичної позиції, розчарування в ньому Заходу, він може з використанням Мінська та за підтримки деяких європейських країн ввести на контрольовану територію Сходу значний контингент миротворчих військ. Своїх або разом із країнами Митного Союзу (інженерні, медичні та інші не бойові підрозділи з Казахстану і Білорусі).
Цей сценарій вимагає серйозної військової аналітики, яку викласти в подібному прогнозі неможливо.
Прес-конференція президента 29 грудня показала що він живе в полоні власних або нав’язаних йому ілюзій. Він емоційно гонить від себе реальність і будує виключно свій, президентський світ. Штурм журналістів на нього був присвячений тільки одній темі: хто такий зараз президент Петро Порошенко і що він думає про нас, про державу, про війну. Президент не дав на це зрозумілої відповіді. Сидячи над абревіатурою ВВП (Віра Воля Перемога).
Найголовніше питання яке буде визначати сценарій 2015 року – хто дійсно є автором мирного плану перемоги над войовничою імперією?
Троє чорних коней б’ють копитами і набирають гону. У них усіх одинаково червоні очі війни. Вона визначає всю сутність нашого часу і спільне майбутнє.
Вони ще впряжені в нового українського воза. На такому Чумаки колись із нашого Криму на Буйволах везли сіль.
"Ой чий то кінь стоїть?
(Хор) Ой чий то кінь стоїть?
(Голос) Ой в колесо нога попала!
(Хор) Ой нога, нога, попала…".
Пора проснутись. Ми можемо опинитись під колесом історії.
До воза прив’язаний буйвіл. На ньому козаки Виговського вивозили з під Конотопа величезні мідні гармати гвардії Трубецького. Він готовий і дальше тягти за собою Україну в нове спільне з європейськими народами майбутнє. Хтось потрібен аби знав дорогу.
Поряд тупотить білий віслюк. Чекає, хто сяде на нього і скаже народу Істину.
Разом вони впираються бігу трьох чорних норовистих жеребців. Чи на довго?
П.С. З Новим Роком усіх та Різдвом Христовим! Хай з’явиться на куполі небесному Зірка України і пошле нам надію злагоду та перемогу. Любіть життя найбільше і обдаруйте себе щастям та живіть між собою в мирі та добробуті. Ми йшли із самих сивих древніх часі, через Трипільську, Доримську культуру, впливову законодавчу для європейського світу Київську Русь, Козацьку державу, не чисельні визвольні змагання і Голодомор аж до цього часу – випробування державою. Не зламаємось, не зупинимось, повіримо і переможемо.
Візьмемо урок в боротьбі за свободу. Вона дорожча, миру рабів.
http://www.online-life.me/ 4622-yarost-fury-2014.html
