Блог | Петро Андрійович
Петро Андрійович знає, що таке Голод - його батьки і брат в ту лиху годину віддали душі Всевишньому.
Дитбудинок.
Сибір.
Середня Азія.
Плантації шовку.
(Це пекельна робота, хто не знає).
Півжиття пропрацював малярем-оздоблювачем.
Дуже сумує, що зараз в зв'язку з віком поважним і здоров'ям неважним не може, як раніше, у вільний час безкоштовно допомагати з ремонтами в дитячих будинках та інтернатах.
На світлині Андрійович разом зі своїм депутатом облради Тетяною Воронко (Радикальна партія Ляшка).
З нею та колегою Сергій Євтушок ("Батьківщина") привітали самотніх людей похилого віку в Будинку пристарілих у Друховій на Березнівщині.
Якщо відверто, мене дуже тяжко розчулити, а тут виходив із закладу з важким серцем і мокрими очима.
Персонал, за словами дідусів і бабусь, доглядає їх відмінно. А годують (так каже Петро Андрійович, а я йому вірю) - на відбій.
Але відчувається несамохіть, як їм хочеться додому. До дітей та онуків. У багатьох мешканців Будинку вони є, але, на жаль...
Старенькі чимось нагадують дітей з дитбудинку. Ті - теж так само сильно мріють про сім'ю, що цим аж у повітрі дихається.
Але у малечі оченята палають надією. Бо в них ще може це бути. Вони виростуть - і все буде добре.
Натомість самотнім пенсіонерам про родину мріяти не приходиться.
І єдина розрада їм - просте людське спілкування.
Особливо з тими, хто навідався в гості.
Боже, вони так зраділи нашому приїзду, що аж якось ніяково було. І так тішились подарункам.
Зовсім, як діти.
Певно, маленькі і старенькі найбільше чекають на свято.
Не забувайте про це.
