Блог | Головна проблема зовнішньої політики Украіни
За минулі майже два роки влада не спромоглася вирішити головне питання, яке стоїть сьогодні перед українським суспільством у міжнародній сфері ? це забезпечення миру, повернення cходу України в політичне поле української держави, і вирішення, разом з цим, найбільш нагальних проблем громадян України. Українці прагнуть, окрім миру у своїй країні, економічного розвитку, можливості мати надійне майбутнє для своїх дітей, відновлення нормальних відносин з усіма країнами, перш за все сусідніми, і можливості навчати своїх дітей там, де вони прагнуть цього, отримувати належну плату за свою роботу і мати цю роботу. Для цього українська влада нічого не зробила.
Головна проблема української зовнішньої політики – відсутність чіткої стратегії просування інтересів України в наступних сферах: політичній, економічній, а також захисті прав наших громадян за кордоном. Не вирішене основне проблемне питання – припинення війни на Донбасі. Саме це було головною обіцянкою кандидата у Президенти П. Порошенка. Мінські угоди не стали надійною платформою для досягнення миру. Сьогодні вони не виконуються, інших інструментів припинення кровопролиття українська влада не пропонує. З числа стратегічних пріоритетів української дипломатії зникло питання повернення Криму. Не може не викликати здивування пасивна позиція нашої дипломатії у реалізації інавгураційного зобов’язання Президента України щодо укладення міжнародного договору, який міститиме міжнародні гарантії безпеки України.
Інший нагальний пріоритет – залучення міжнародної допомоги для понад 1,5 млн. біженців з Донбасу влада цілковито ігнорує попри те, що їх чисельність в кілька разів перевищує кількість біженців, яких вимушена приймати Європа з Близького Сходу. Влада продовжує нічого не робити у цьому напрямі. Терміново має бути скликана міжнародна донорська конференція за ініціативою України для розв’язання цієї проблеми і надання масштабної гуманітарної допомоги. Вже другий рік поспіль переноситься реалізація обіцянок з надання Україні безвізового режиму з ЄС.
В умовах гострої економічної кризи, яку переживає наша держава, Урядом повністю провалена робота по підтримці української економіки та ефективному сприянню українським експортерам. Рада експортерів, яка працювала при МЗС, виконує чисто формальну функцію, і в цей же час, ми нічого не зробили і для того, щоб убезпечити українських виробників від загрози втрати свого власного ринку при набутті чинності Угоди про асоціацію. Вітчизняні виробники залишаються не підготовленими до численних стандартів і вимог Євросоюзу, яким необхідно відповідати в контексті виконання Угоди про асоціацію. Уряд не надає жодних гарантій та компенсацій експортерам, пов’язаних з втратою значної частини російського ринку. Завдань посольствам по просуванню економічних інтересів України системно не ставиться, вихід на нові ринки для українського бізнесу закритий. Найбільш невідкладних змін потребує наша політика у відносинах з Китаєм.
Одночасно з цим, руйнується вся система дипломатичної служби України. Бюджет української дипломатії скоротився майже втричі за останні два роки. Влада забуває про те, що від українських послів за кордоном значною мірою залежить те, як сприймають Україну в світі. До цих пір немає Посла України у Великій Британії, Представництва нашої держави при ЄС та НАТО також працюють без голів. Вакантними залишаються посади Послів України у таких важливих для нас країнах як Білорусь, Вірменія, Грузія, Данія, Іран, Казахстан та Угорщина. Також, ми не можемо поводити себе так, ніби з карти світу зникли такі наші важливі партнери як Індія, Бразилія, В’єтнам, Індонезія та Мексика. Вкрай важливо приймати оперативні кадрові рішення на ключових напрямах зовнішньої політики. І все це не вимагає жодних додаткових фінансових ресурсів.
Усе це свідчить про те, що за гучними, промовистими деклараціями влади щодо міжнародних позицій України відсутня постійна, наполеглива і професійна робота. Повністю потребує перезавантаження робота на зовнішньополітичному напрямі України. Телефонні дзвінки, розмови президента України, ким би він не був, не можуть бути єдиним достатнім фактором, коли все інше не відповідає мінімальним стандартам міжнародної практики. Ми маємо бути насправді європейськими, сучасними державними діячами для того, щоб забезпечити інтереси України.
