Блог | Путін повинен почати годувати Донбас
Сенсаційна історія про те, як Петро Порошенко "пропонував" Володимиру Путіну Донбас під час переговорів у Мінську, що з'явилася на сторінках московського "Форбса", насправді свідчить тільки про одне: російський президент не хоче - і не буде - годувати окуповані території, пише Віталій Портніков для espreso.tv.
Насправді те, що дійсно сказав Порошенко Путіну "перекладається" з путінської мови на українську дуже просто. Український президент сказав російському: якщо ти окупуєш Донбас, то і годуй його. І у відповідь почув від російського колеги обурене: "ти що, здурів?". На думку Путіна, якщо Порошенко не хоче витрачати гроші на окуповані Росією території, то нехай, принаймні, проголосить їх незалежність - щоб ніхто ні за що не відповідав. Відмова Порошенка від цієї "геніальної" ідеї його теж обурює. Путін ніяк не може визнати для самого себе, що єдиний для нього вихід із ситуації - це забратися з окупованих територій. І тому він заганяє себе в глухий кут.
Однак Путін цього глухого кута помітити не хоче. І про це також свідчить розмова російського президента з підприємцями. Російський президент переконує їх, що якщо Ангела Меркель "власною рукою" виписувала мінські домовленості, то вона рано чи пізно змусить Петра Порошенка погодитися з московською мрією про окупацію за рахунок окупованого - хіба що американці їй не завадять. Те, що в мінських домовленостях немає ані слова про відновлення фінансового постачання до регіону до відновлення українського контролю, він вперто не хоче помічати. І не він один - на переконання власної аудиторії в тому, що Київ порушує мінські угоди працює вся російська пропаганда.
Читайте: Порошенко просил Путина забрать Донбасс? Я вас умоляю!
Нагадаю, що в тексті домовленостей "другого Мінська" чорним по білому зазначено, що в перший день після відводу важкого озброєння (що досі не відбулося, оскільки не підтверджено спостерігачами ОБСЄ) розпочнеться усього лише діалог про "модальності проведення місцевих виборів". Щодо "повного відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи соціальні перекази, такі як виплата пенсій та інші виплати" в угоді, знову-таки, вжито термін "визначення модальностей" - без вказівки термінів. А як таке визначення може початися без діалогу? А як такий діалог може початися без повного відводу озброєнь? А як можна встановити відведення озброєнь без верифікації процесу спостерігачами ОБСЄ?
І найголовніше - визначення модальностей ще не означає початок виплат. Визначення модальностей - це обговорення сторонами умов, на яких виплати можуть бути відновлені. І серед цих умов не може не бути відновлення українського контролю над окупованими територіями, бо без нього Україні неможливо "відновити управління сегментом своєї банківської системи в районах конфлікту".
Все це Володимир Путін чудово знає. Він розуміє, що Ангела Меркель не може змусити Петра Порошенка робити те, що не передбачено багатосторонніми домовленостями. Навіщо ж він все це говорить?
Читайте:Путина стали готовить к отставке
Відповідь проста - він бреше. Бреше підприємцям, бреше самому собі. Але і виходу з ситуації запропонувати не може. У нього немає ніякого іншого виходу, крім війни, за допомогою якої він сподівається змусити Україну фінансувати окуповані території. Але й тут є ризик - тому що в разі великої війни окупована територія може збільшитися, а українські можливості - зменшаться. І ніякої - ні політичної, ні економічної можливості утримувати окуповані території в України не буде.
Саме тому нам необхідно не піддаватися. Нам потрібно змусити Путіна витрачати гроші на території, які він окупував. Не тільки на Крим, але й на Донбас. Нам потрібно зрозуміти, що таким чином ми сприяємо краху російської економіки і перемозі над ворогом. Для забезпечення безпеки України в майбутньому нам потрібно не тільки відновлення територіальної цілісності країни і контроль над кордоном, але і крах економіки країни-агресора і загибель політичного режиму Путіна. Тільки в цьому випадку нам - і всьому цивілізованому світу - забезпечено майбутнє.
Путін повинен почати годувати Донбас.
