Блог | Жадібний кримнаш приїжджає до щасливой Новоросії
Зрідка бачу стару подругу - біженку з деенерів. Стару - ну бо скоро рік знайомі.
Колись вона біжала в Кримнаш, буквально, в чом стояла. Потім приємно (а іноді навіть неприємно) дивувала своєю адаптивністю. Здатність пристосуватись до будь-якої ситуації, вести "базар" про шо знаю і шо не знаю однаково впевнено, постійні вирахування і прикидування, що вигідно і що невигідно. Бувають такі люди.
А в останній раз я побачив її у повному костюмі бізнес-вумен. Зі скидкою на климат, але без погоди. Півроку тому вона була повним нелегалом, так що ця зміна просто не могла мене не зачепити.
- Торгую нерухомістю, - каже вона так спокійно, наче все життя таким займалась.
- А хто в тебе клієнти?
- О! Немного єсть клієнтів. Я продаю та обмінюю нерухомість Криму на Донбас, і навпаки.
Тут я присвиснув, забувши про чемні звички, ще й в присутності дами.
- І на таке багато клієнтів? Я ще розумію, донецькі хочуть нерухомість в Криму. Але щоб навпаки!
- Ой, та знаєш шо, находяться такії.
І вона зі сміхом додає, що самі по собі кримчани, звичайно, не горять бажанням їхати в ДНР. Але уміла обробка клієнта - і він готовий. Розказують і показують, як в Новоросії безпечно. "Чесно" описують ризики - тільки частину з них, про яку він знає з новин. Потім кажуть плюси. Обмін нерівноцінний, проте дуже вигідний чисто фінансово. Хоча частіше стається просто купля і продажа, і це вже не так вигідно, проте безпечніше.
Слухаю її та уявляю, як довірливий жадібний кримнаш приїжджає до щасливой Новоросії, погнавшись за відсотком прибутку.
- Слухай, - кажу серйозно, - ти так своєю смертю не помреш. Це ж форменне кидалово. За таке і вбити можуть.
- Ой, мнє гадалка нагадала, шо я в двадцать лєт помру. І нічєво, жива как відіш. Так шо нє будєм нагнетать.
