Блог | Війна за "розуми людей" не менш важлива, ніж на полі бою
Підготовка до анексії Криму розпочалась задовго до появи так званих "зелених чоловічків" із Росії.
Почалося все із інформаційної експансії, так саме експансії, а не інформаційної війни. Бо на півострові російський інформаційний продукт суттєво домінував над українським.
Свою роль відіграли також різного роду орієнтовані на Росію рухи, партії, громадські організації такі як "Русский блок", "Слов’янська партія", "Русь Єдина" тощо.
Тобто Росія проводила політику захоплення "розумів людей", що проживали на території півострову, пропогандуючи ідеї "Русского мира", защиты руського языка, единого пространства, дружбы с Россией и вообще Севастополь город русской боевой славы.
З огляду на вказане, варто визнати, що напревеликий жаль Україна війну за "розуми людей" в Криму Росії програла.
Як наслідок, Росія отримала хороше підґрунтя для повної анексії Криму.
Читайте:Власть, проснись! Семья расстрелянного в Крыму украинского офицера ютится по съемным квартирам
Чи здогадувались в Україні про такі можливі сценарії? Думаю так. Хочу звернути увагу, що ще у 15 червня 2004 року Указом Президента України було затверджено Воєнну доктрину України, в якій сепаратизм визначався однією із сучасних загроз безпеці держави. Але належної протидії інформаційній експансії Росії в Криму з боку України не було, як і діяльності проросійських політичних рухів, яким просто не створювалось та не розвивалось альтернатив.
Рік тому після Революції Гідності, Росія скористалась втечею Януковича і зміною влади в державі, а як наслідок, її тимчасовою слабкістю і ввела свої війська на територію кримського півострову. Але це вже був наслідок їх інформаційної та політичної експансії, що сталась раніше, про що написано вище.
Перелічені вище факти стали причиною чому більшість жителів півострова і справді хотіли приєднання до Росії.
Читайте: Сенченко: оккупанты считают всех крымчан папуасами, ненадежными с точки зрения путинского режима
Крім того, Росія такими своїми діями "помстилася" США та ЄС за визнання незалежності Косово.
Зараз присутнє розуміння того, що Крим можна повернути двома способами: військовим шляхом; або коли настрої місцевого населення будуть проукраїнськими.
Очевидно, що прийнятним і реалістичним може бути другий варіант. Це може статись тоді, коли для мешканців півострова стане зрозуміло, що Росія - це шлях у прірву, а Україна - це світле майбутнє і процвітання, як би це пафосно не звучало, але це факт. І тут потрібно розуміти, що це може статись лише після проведення успішних реформ та економічного зростання в Україні. В подальшому, на мій погляд, на півострів очікує економічний спад, показовим тут стане початок курортного сезону за 2 місяці, який як і торік стане провальним. Прогнози для майбутнього Криму, за таких умов, дуже невтішні.
Зважаючи на викладене, підсумовуючи зазначу, що війна "за розуми людей" не менш важлива, ніж на полі бою.
