УкрРус

Білих і пухнастих національних героїв не буває

Білих і пухнастих героїв не буває. Особливо – національних.

Історичний діяч, який отримав статус героя національного, як правило, визволяє свій народ, веде його від перемоги до перемоги, водночас поборюючи ворогів.

Але ж вороги – теж люди. І мають думку свою. І, звісно, ця думка не буде позитивною щодо чужого національного героя, який їх поборював. Радше, навпаки.

Окрім того, щоб діячу стати національним героєм, необхідно змобілізувати маси на певний чин. А це річ складна. Не всі "свої" хочуть цієї мобілізації – з різних причин. Хтось не проти сам посісти місце національного лідера. Тобто існує внутрішня конкуренція. Й часто вона дуже жорстка. Хтось не бачить сенсу в діях національного героя, діючи за принципом "моя хата з краю". А хтось просто лінується. Люди ж є різні.

І ту різноту національному героєві треба звести в одно. Нелегка то справа. Когось зі "своїх" треба й через коліно ламати. А когось і на той світ спроваджувати.

Нації без крові не будуються. А національні герої – не люди в білих рукавичках. І на руках їхніх чимало крові – не лише чужої, але крові "своїх".

Але є ще питання, як оцінювати дії національного героя – не з позиції "вузької" моралі, а з позиції довготривалої історичної перспективи. Що дали діяння національного героя своєму народові? Куди вони його повели? Яке місце, завдяки цим діянням, зміг посісти народ серед інших народів? Чи зміг він стати на шлях розвитку? Чи, навпаки, деградував.

Зрештою, треба враховувати й те, що зі зміною поколінь змінюється бачення людей, у т. ч. й історичного минулого. Те, що вчора видавалося добром, сьогодні не обов’язково таким є.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги