Антикорупційні ініціативи уряду: тиск на підприємців, посилення загального нагляду прокуратури та широкі повноваження правоохоронців

Кабінет Міністрів України оприлюднив проект Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та звернувся до Президента України з пропозицією внести його як невідкладний на розгляд Верховної Ради України. ( http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id= 247544887&cat_id=244276429 ). При цьому, Уряд вважає, що ухвалення та реалізація цього проекту дозволить здійснити найбільшу антикорупційну реформу в державі за весь час її існування.

Незважаючи на таку масштабну характеристику, попередній аналіз тексту проекту свідчить про наявність в ньому низки проблем, які ставлять під сумнів високі очікування від цієї законодавчої ініціативи Уряду.

Однією з головних тез, на яких наголошують автори проекту, є те, що новий антикорупційний орган не матиме права втручатися у ведення бізнесу. Однак, як виявилося це не зовсім так.

Наприклад, проектом Закону передбачено віднесення до підслідності Національного антикорупційного бюро, покликаного боротися з корупцією, розслідування злочинів, які можуть бути вчинені звичайними підприємцями. Це насамперед стосується злочинів, передбачених ст.191 КК України (привласнення, розтрата майна), якщо розмір предмету злочину або завданої ним шкоди перевищує певну суму, а також інших злочинів, які можуть розслідуватися слідчими бюро за рішенням прокурора.

Не забули автори проекту й додати до повноважень Національного антикорупційного бюро можливість втручання в підприємницьку діяльність через сумнозвісні перевірки: Національний банк України, Антимонопольний комітет, Державна фінансова інспекція, а також всі інші органи, що здійснюють державний контроль, зобов'язані за зверненням Національного антикорупційного бюро проводити ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.

Однією з основних функцій Національного антикорупційного бюро буде здійснення досудового розслідування злочинів, процесуальне керівництво яким, як відомо, відноситься до повноважень органів прокуратури. Оскільки саме прокурор відіграє головну роль під час розслідування (приймає та погоджує всі ключові рішення), вкрай важливо забезпечити його об’єктивність та безсторонність.

Передбачене проектом вирішення цієї проблеми вбачається не дуже вдалим. Проектом передбачено, що для здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими Національного антикорупційного бюро, Генеральний прокурор України відряджатиме до нього своїх підлеглих. При цьому, вони залишатимуться на службі в органах прокуратури і будуть підпорядковані безпосередньо Генеральному прокуророві України.

Така схема знову залишає всесильним та фактично недоторканим Генерального прокурора України. Оскільки будь-яким кримінальним провадженням, що здійснюється Національним антикорупційним бюро, в тому числі й стосовно самого Генерального прокурора України, буде керувати прямо підпорядкований йому ж прокурор.

Крім того, не зрозуміло чому нагляд під час проведення Національним антикорупційним бюро оперативно-розшукової діяльності здійснюватиме звичайний прокурор.

У проекті знову, попри багаторазові та рішучі заяви про необхідність позбавлення прокуратури функції загального нагляду, Кабмін наполегливо намагається його зберегти, передбачивши статтю, згідно з якою Генеральним прокурором України та уповноваженими ним прокурорами здійснюється нагляд за додержанням законів у діяльності Національного антикорупційного бюро.

Сумнівні новели потрапили й до прикінцевих та перехідних положень проекту. Наприклад, великі питання викликає доцільність повного позбавлення органів внутрішніх справ, які зараз розслідують більше 90% всіх злочинів, повноважень щодо здійснення досудового розслідування (залишаються повноваження щодо кримінальних проступків, проте законодавство про них ще не ухвалено). Ці повноваження запропоновано передати Державному бюро розслідувань України, якого наразі не існує, як і не існує закону, який й би регулював його діяльність.

Взагалі прикінцеві та перехідні положення урядових законопроектів вже традиційно не відповідають на питання імплементації закону, а лише їх створюють.

Наприклад, запропонований проект закону має набрати чинності з дня його опублікування та вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності. Абсолютно не зрозуміло як буде діяти закон, наприклад, в частині передання повноважень досудового розслідування від органів внутрішніх справ до неіснуючого державного бюро розслідувань (це сотні тисяч проваджень). У прикінцевих та перехідних положеннях проекту не передбачено жодних норм щодо відповідних процедур, що очевидно призведе до великих проблем під час запровадження в дію нового закону.

Окремо слід наголосити, що положення, згідно з якими органи внутрішніх справ втрачають повноваження на здійснення досудового розслідування злочинів вводяться в дію одразу з усім Законом, а положення, згідно з якими ці повноваження отримає Державне бюро розслідувань – лише після створення цього органу, але не пізніше листопада 2015 року.

Це призведе ні багато, ні мало до того, що після введення в дію Закону про Національне бюро в Україні не буде органу, уповноваженого на розслідування більш ніж 90% злочинів (серед яких і умисні вбивства, і зґвалтування, і безліч інших). Іншими словами міліція такі повноваження втратить, а жоден інший орган їх не матиме аж до створення Державного бюро розслідувань.

Також в прикінцевих та перехідних положеннях проекту немає відповіді на безліч інших питань запровадження закону в дію: що буде відбуватися з поданими до слідчих суддів клопотаннями, розпочатими слідчими діями, оперативно-розшуковими справами, матеріалами досудових розслідувань, які ведуться органами, що будуть реформовані і т.д.

В цілому зазначений законопроект є кращим, ніж попередні ініціативи Уряду (Мінюсту), але в будь якій справі має бути професіоналізм і досвід. І ця ініціатива не є кроком вперед.