Блог | Російська агресія дістанеться аж до Франції
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Нещодавно міністр юстиції Павло Петренко нагадав, що у Європейському суді знаходиться безліч справ, половина з яких стосуються порушення Росією прав людини в Україні. Понад 700 із цих справ – позивачі подали індивідуально і вони стосуються Криму і Донбасу.
Ще влітку минулого року Російська Федерація, яка внесла зміни свого до законодавства, зробила так, що їх суд сам вирішує: виконувати постанови міжнародних судів, чи ні (тим самим, Росія залишила за собою право відмовитися в будь-який момент від виконання рішень міжнародних судів). Останнє суперечить усім міжнародним зобов’язанням. Тому виникає питання: чи потрібно звертатися до Європейського суду, якщо Кремлю наплювати на їх рішення?
Гадаю, потрібно.
Справа у тому, що коли перестають діяти правові механізми, в дію вступають інші. Постанови Європейського суду, в якому вказані ті чи інші рішення, і які не виконуються Російською Федерацією намірено, є плювком в обличчя дипломатичного світу. А після такого включається співпраця міжнародних організацій з дипломатією, які піднімають питання посилення санкцій проти Росії.
Читайте: Росія не зупиниться
Слід розуміти, що дипломатичний світ ніколи не буде вирішувати проблеми, застосувавши силу. По-перше таке рішення може приймати тільки Рада безпеки ООН. А так, як у постійному складі якої є Росія, то будь-які подібні ініціативи будуть ветуватися країною-агресором. А по-друге, на розв’язання великого військового конфлікту демократичні країни просто не підуть. Це для Путіна людське життя нічого не вартує, а в цивілізованому світі його цінують, а тому так бережуть мир.
Та разом із тим, якщо демократичний світ так хвилюються за свій мир у країнах, йому слід активно реагувати на ситуацію, яка склалася. Зараз ми живемо у дуже тривожний час, який може спричинити виникнення багато інших гарячих точок у світі. Давайте хоча б згадаємо нещодавні події у Сирії і ті мільйони мирних жителів, які тікають від смертей на війні. Тим часом, країни обговорюють, як зробити у своїх країнах суворіше міграційне законодавство. Так бути не має. Замість того, щоб вирішувати проблему і розібратися з тим, хто організував і реалізував цю війну, європейські лідери намагаються закритися від цих людей стінами. Та стінами від цих проблем не закриєшся, вони рано чи пізно прийдуть і в благополучну Францію, і в мирну Бельгію та інші країни. Саме тому цю агресію слід вгамовувати усім разом і негайно.