Блог | День політв'язня
Що ми чуємо найчастіше від тих, хто виправдовує насильство над особистістю - арешт з політичних мотивів - чисто ознаку тоталітаризму?
Щось на зразок "а він не святий, от там щось зробив не так і т.д.".
І це правда.
Хіба святий бойовий командир Руслан Онищенко? Ні.
Хіба святий Геннадій Корбан? Ні.
Хіба святий Юрій Хорт? Ні.
Не святі і наші політв'язні в лабетах москалів: Надія Савченко, Святослав Клих, мій земляк Микола Карп'юк та інші.
Не святі і радянські політв'язні, і кучмівські, і часів Януковича...
Без гріха був лише один політв'язень - Ісус Христос.
Навіть його Апостоли, які потрапили за ґрати за свої погляди, і ті в житті помилялись... Як, наприклад, Апостол Іван, який помер в ув'язненні.
Суть в іншому.
Вдумайтесь!
Держава як система руками власть імущих дозволяє собі чистий бєспрєдєл.
І насправді (скажу похабну річ, за яку багато-хто проклинатиме) в силу постреволюційно-військової ситуації це нормально. Було б.
Тому, що до правової держави нам, все одно, ще далеко.
А важка ситуація потребує рішучих кроків, іноді на межі закону. Або з формальним його порушенням.
Заради того, щоб державу зберегти.
І я, мабуть, був би серед тих, хто аплодував би владі і був її палким шанувальником, якби по бєспрєдєлу без суда і слєдствія, гроблячи їм здоров'я, відверто знущаючись над ними, арештовували б ворогів України.
Тих, хто вбивав Небесну Сотню і калічив дітей на Майдані.
Тих, хто служив москалям - і в критичний момент зробив усе, аби їх чоботи топтати нашу святу українську землю.
Тих, хто розгабовував її роками. І розграбовує нині, залазячи в кишеню кожної сім'ї бюджетників і кожного пенсіонера.
Тих, хто організовував псевдорехверендуми, де намісниками наших територій обирались дресировані у Москві мавпи з георгіївськими стрічками.
Але!
Усе-навпаки.
Екс-мер Дебальцевого Проценко виправданий "чесними" судами.
Лукаш п'є пінаколаду на Мальдівах.
Єфремов спокійно поправляє здоров'я в SportLife De Lux на Звіринецькій.
Бойко виступає з парламентської трибуни.
Клінчаєв смажить шашлики на березі Дніпра в Києві.
Вітренчиха гріє сраку в Хорватії, отримавши шенген в український (ну, йоб же ж твою мать!) паспорт і записує в Києві відеозвернення про свою любов до Росії.
Натомість ті, хто ризикував своїм життям, здоров'ям і свободою за Україну на фронті і під час революції - в тюрмах.
Судять їх ті самі судді, які репресували під час Майдану.
Тому не дивно, що академічний ансамбль "Козаки Поділля" оновлює свій репертуар піснями не про Герої АТО, а про супермаркет.
"Епіцентр! Епіцентр!..".
