Блог | Емігрувати не можна залишитись
Про еміграцію.
На персональному рівні - толерантність. Це глибоко особистий вибір кожного. Життя у кожного одне. І у кожного своє бачення "куди жити".
На державному рівні - скільки буде сил, буду боротись.
За перетворення України з глобального донору людського капіталу на магніт для успішних людей.
Проти байдужості вищого керівництва країни та експертів-грантоїдів, які запевняють що "все гаразд" - це ж, мовляв, "вільна рука ринку".
Читайте: Я не уеду и не сдамся
***
Те, що Україна з 6-мільйонною діаспорою на 6-му місті в світі за чисельністю емігрантів, поступаючись лише Індії, Мексиці, Росії, Китаю та Бангладешу - національна трагедія.
Те, що починаючи з 2009 року перекази заробітчан з закордону перевищують прямі інвестиції - вирок економічній політиці та ганьба для влади.
Те, що Україна нещодавна зайняла перше місце за кількістю отриманих дозволів на проживання в ЄС - майже 500 000 (а це 1/5 від усіх виданих дозволів) - ілюстрація нездатності влади впоратись з соціально-економічними викликами.
Те, що вищі посадові особи країни толерують, коли небайдужі, талановиті та підприємливі українці масово емігрують - свідчить, як мінімум, про недалекоглядність та непрофесійність урядників. Або про свідоме бажання маргіналізувати українське суспільство, щоб не втратити владу.
Читайте: Ради чего мы эмигрировали в Европу?
***
Як тут не згадати Батька-засновника сучасного Сінгапуру Лі Куан Ю, який колись сказав: "Якщо неправильно управляти країною, всі розумні люди виїдуть". Саме це сьогодні, на жаль, відбувається в Україні. І саме це прийдеться виправляти тим, хто залишиться.
