Блог | Невпинно росте прірва між певними прошарками людей
"На том и этом свете буду вспоминать я как упоительны в России вечера"...
Ось така музика волає зараз на якомусь гульбищі в кілометрі від мене...
Блін, народ, мені зносить дах... В нашому суспільстві невпинно росте прірва між певними прошарками людей. Це матеме продовження, це у щось виллється... Так не може бути. Так просто це не скінчиться.
Кожен день гинуть люди. Десятки тисяч трупів вже, мільйони знедолених. Країна в стагнації... Купа людей віддає останнє на війну, а дехто не просто нічого не робить, а настільки це ігнорує, що голосно і демонстративно кладе на це все великий рускій болт!
Читайте: Як я отримав біометричний паспорт
Мені в такі моменти хочеться щоб нас усіх, геть усіх мобілізували. Хоч на місяць. В намети і в окопи. Щоб су*а вправити мізки на місце всім. Щоб ми всі, трясця його матері, самі побачили як вони упоительни, ці довбані вєчєра під Градом на Донбасі. Щоб ми бля*а поседіли всі в тих мокрих окопах і подумали своєю довбешкою над своім життям. Бо голова вона не лише для того, щоб їсти. Бо цим же упоітєльним як по своїй голові не гахне - не дійте.
БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ
