УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Игорь Кабаненко
Игорь Кабаненко
адмирал запаса ВМФ Украины

Блог | Як повернути Крим?

Як повернути Крим?

Поточна суспільно політична ситуація характеризується стійким намаганням більшості наших громадян сформувати чітко ідентифіковане із європейськими, демократичними цінностями громадянське суспільство в Україні. Події, які відбулися в період з листопада 2013 року по теперішній час переконливо про це свідчать. Саме наш цивілізаційний вибір створює реальну загрозу існуванню Російської імперії. Тому, що в Москві розуміють: квітуча і заможна Україна, побудована на демократичних цінностях – реальна загроза засадам існування авторитарної Росії.

Водночас, і це треба визнати чесно, частина нашого суспільства продовжує перебувати під впливом пропаганди іншої держави, ностальгічними стереотипами з минулого, на базі яких Росія формує свою агресивну по суті, але завернуту в красиву обгортку, політику.

З іншого боку, на поточну ситуацію активно впливає те, що багато в чому нове політико-військове керівництво країни виявилося не готовим діяти на випередження, приймати адекватні рішення та втілювати їх в життя в критичних, кризисних з військово-політичної точки зору умовах. Якщо міністр оборони – політична фігура заявляв про те, що йому потрібно якесь політичне рішення щоб діяти, то це є свідченням повного не розуміння системи координат, в яку він прийшов працювати.

Слід відмітити, що на поведінку влади вплинула дуже стримана політика західного істеблішменту, який в цій ситуації пропонує нашим лідерам політико-дипломатичний підхід, не піддаючись провокаціям російської сторони. Можливо зрозуміти наших західних партнерів, які знаходяться під впливом Кавказького синдрому 2008 року. Але, геополітика – річ різнопланова. Не можна в ній слідувати зцементованим підходам. Адекватність, гнучкість і активність – є тим, чого нам не вистачає зараз. Згадаємо Судети, де намагалися умиротворити агресора. Чим це закінчилося – усім нам відомо. Виявляється що історія нас нічому не навчила. Наслідки аналогічного підходу ми бачимо: Крим – окупований. На нашій території продовжують активно використовуватися підкуп, шантаж, п’ята колона, яка була введена в органи влади України під час режиму Януковича та радикальні екстремісти.

Як відомо, м’яка сила без жорсткої взагалі не сила. А безсилля – це шлях до поразки. Це і трапилося в Криму. Постає питання не лише – що далі, а в першу чергу – яким чином діяти далі?

Саме в цей момент група українських експертів високого рівня, які не є державними службовцями та представниками політичних сил, на запрошення керівництва Альянсу прибула в Брюссель.

План роботи був насичений. Відбулися зустрічі з високопосадовцями політичної та воєнної структури НАТО, послами, експертами та представниками національних делегацій. Обговорено широке коло питань – від оцінки поточної ситуації до практичних механізмів співробітництва у різних галузях.

Слід відмітити в цілому однакові оцінки ситуації та прогностичну аналітику щодо можливих напрямів розвитку кризи. Підтверджено готовність Альянсу до посилення співпраці у військово-технічній галузі, обговорювалися питання захисту критичної інфраструктури, експертної підтримки, обміну інформацією та інші.

Констатовано вкрай загрозливий характер подальших дій РФ як для суверенітету України, так і для європейського співтовариства. Досить відверті і насичені дискусії відбулися щодо можливих механізмів підтримки України з боку країн НАТО.

Які висновки можливо зробити після цих зустрічей?

Головне – слід об’єднати усі зусилля України і світового співтовариства для протидії агресору, чого насправді не робиться. Є фрагментарні речі, в основному політичного та економічного характеру. Потрібна системність з урахуванням того, що агресора можливо лише зупинити. Умовити – ні. Тому зараз час працювати нашим експертам в Брюсселі і інших європейських столицях для вироблення і запровадження різних механізмів підтримки і взаємодії. Конкретно і продуктивно.

Нажаль, ряд політиків намагаються оцінювати дії російської сторони з точки зору логіки і здорового глузду. Це є принциповою помилкою. Треба пам’ятати методи, форми і способи, якими та сторона досягає власної мети – залякування, цинізм, обман, брудні технології, погрози та примус не є для неї інструментарієм вибору. Це доречний і прийнятний підхід. Подивиться на характер дій в Чечні і Грузії.

Розуміючи це треба вибудовувати відповідний адекватний підхід. Прагматика та чіткі практичні орієнтири у відносинах з РФ, політико-дипломатичні, економічні, оборонні і інші – це те, що нам потрібно сьогодні та на найближчу перспективу. Як і розуміння, що виключно дипломатією і сліпою вірою в обіцянки агресора проблему не розв’язати.

Якщо РФ зосередила величезне наступальне угруповання військ в Криму та біля кордонів нашої держави – значить є план йти далеко. Не будемо заспокоювати себе його солодкими речами наших опонентів. Для чого реактивні системи залпового вогню та фронтові бомбардувальники в Криму, стратегічна авіація, що перебазована під Воронеж, реально підготовлена для повітрянодесантних операції на глибину до 500 км від наших кордонів повітрянодесантна компонента? Просто для того, щоб викинути в повітря сотню-другу мільярдів доларів? У нас не повинно бути ілюзій.

Іншим моментом є те, що з окупацією Криму започатковано величезний геополітичний зсув на базі руйнування системи безпеки, вибудуваної після Другої світової війни. Фактично, є усі ознаки намагання Москви створити новий Європейський порядок. Це доцільно розуміти нам усім, і на Заході також, як і те, що не усі сприймають адекватні оцінки.

Безумовно, Крим – болюче питання з огляду на все, що там відбулося. Момент, коли потрібно було діяти на випередження і проводити паралельні заходи з російськими військами було втрачено. Це була б гра нервів, але конфлікт можливо було стримати. Такий досвід є в нашій історії. Чому ним не скористалися є предметом національного розслідування.

Водночас, ми повинні називати речі своїми іменами – є реальна загроза розширення агресії. Саме це повинно стати центром гравітації усіх наших сьогоднішніх і майбутніх зусиль. Помилкою також є вважати, що найближчим часом ситуація буде вирішена. Будемо відвертими – все це надовго.

В таких умовах простір для активних і рішучих дій не втрачено. Але, цим повинні займатися так звані risk takers – профі, які спроможні професійно сприймати існуючи ризики та розв’язувати складні кризові проблеми. На відміну від цього, влада чомусь вперто слідує принципу мінімізації ризиків війни заради президентських виборів. Звичайно, вибори є важливими. Водночас, такий однобічний підхід не створює ніяких проблем для іншої сторони в реалізації нею власної агресивної стратегії. Навпаки, він спонукає її використати момент ухилення влади від війни будь-якими засобами, навіть здачею частини території держави, для того, що відкусити найбільш важливий шматок, а у разі сприятливої ситуації – отримати всю Україну цілком.

Інколи в Брюсселі доводилося чути такі речі, які не вміщуються в моє розуміння ситуації.

Наприклад, коли ми вели мову про розгляд можливості започаткування за підтримки Заходу пілотного проекту щодо будівництва на материковій частині України для наших кримчан-військових житлового містечка західного зразку під ключ – з сучасними котеджами та відповідною інфраструктурою. При принципово схвальній оцінці вказаної пропозиції в кулуарах було наголошено про існування позиції Міністерства оборони України, що "у нас є багато вивільнених військових містечок і це не є проблемою".

Ми також повинні розуміти, що і в Україні, і на Заході є значна кількість людей, які розглядають втягування Заходу і НАТО в цю війну провокативним і підбурюючим. Але, нажаль, загрози високі та російські війська рухаються. Як далеко вони готові зайти – це відомо лише в Москві. Військово-політичні індикатори свідчать – далеко. Спостереження за усім цим без будь-яких активних дій є величезною помилкою і наприкінці кінців дає сигнал Путіну – вітаємо усі ваші агресивні дії.

Безумовно, сьогодні є значний простір для поєднання наших зусиль в боротьбі з агресором. Безумовно, політична солідарність важлива. Але, зараз як повітря потрібні адекватні національні і інтернаціональні стратегії, взаємна активність та рішучість, скоординовані практичні кроки. Усе це може багато зробити для нашого спільного захисту.

Доцільно діяти саме в такий спосіб.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...