Блог | Про різницю між "русским миром" і київською хунтою
СБУ Слов'янська сьогодні. Рік тому на цій будівлі було ще більше слідів від полум'я війни. Магазини на усіх вулицях навколо були закриті. На вулиці було порожньо - лише поодинокі військові та найсміливіші "зіваки". Люди або повтікали, відчувши "все прелести ДНР" на власній шкурі, або боялись вийти з дому, знаючи вже напевне, що "русский мир" - це вбивства, зґвалтування, мародерства і каліцтва. Страх був настільки сильний, що люди боялись покинути домівки навіть у перші дні після визволення міста від промосковської сволоти...
Зараз у Слов'янську мирно, спокійно і затишно. Хай рівень життя геть не такий, як хотілося б - і надто багато гострих питань до уряду і особливо до Президента. Але тут людина вже не боїться вийти на вулицю. І продукти харчування втричі дешевше, ніж в окупованому Донецьку. Діти ходять в садок у школу. Люди похилого віку отримують пенсію - хай маленьку, але ВОНИ ЇЇ ОТРИМУЮТЬ. У більшості людей є яка-не-яка робота - і вони ходять на неї без страху бути пристреленим п'яним терористом на вулиці просто так.
Коли вчора з коллегами-радикалами Vasiliy Amelchenko, Ігор Мосійчук, Алексей Кириченко, Serhii Skuratovskyi і Андрій Лозовий, який був тут зі мною і минулоріч, їхали з Харкова у Слов'янськ на річницю звільнення - у передмісті дивився на берег озера і не міг відвести очей, не вірив... Пляж забитий людьми, як банка оселедцями - нема куточка вільного. У курортний Слов'янськ, який віддавна славиться своїми лікувальними грязями, знову тягнуться люди. От і різниця...
Дуже прошу вас поширити цей пост серед мешканців ще окупованих територій. Можливо, стане для них додатковим символом для партизанської боротьби.
P.S. А будівля СБУ назавжди має стати Музеєм московської окупації. Заради світлої пам'яті Володі Рибака, Юри Поправка та інших Героїв, які віддали своє життя в муках за Україну в цих стінах...
