Найкраща реформа - відновлення довіри
У Податковому кодексі України дві біди: зміни та його адміністрування…
З моменту прийняття кодексу в 2010 році зміни до нього вносилися аж 95 разів (з них 43 рази! починаючи з 21 лютого 2014 року). За останні півтора роки успішно скасовано зменшення ставки податку на прибуток до 16% (залишено ставку на рівні 18%), введено імпортний збір у розмірі 5%-10%, у 6-8 разів збільшено рентні ставки, у 2-3 рази - ставки акцизів, скасовано зменшення ставки ПДВ з 20% до 17%, запроваджено прогресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб тощо. І, як наслідок, бачимо, що внесені зміни аж ніяк не покращили умови для бізнесу! Швидше навпаки, такі "нововведення" лише заганяють економіку України в тінь.
Що ж стосується адміністрування Податкового кодексу, то в Україні воно вже давно має негативну традицію. Станом на 1 жовтня 2015 року борг держави перед бізнесом перевищив 102 млрд. грн (56 млрд. грн. – переплати до держбюджету, майже 30 млрд. грн. – загальний борг держави з відшкодування ПДВ на поточні рахунки платників податків, близько 14 млрд. грн. – перевищення податкового кредиту над зобов’язаннями, понад 2,5 млрд. грн. – ПДВ, заявлений до відшкодування в рахунок майбутніх платежів).
Що пропонує Мінфін? У своїй презентації міністр Яресько передбачає, що основні податкові показники мають бути встановлені на одному рівні – 20%. Порівняємо: зараз ми маємо ПДВ у розмірі 20%, ПДФО – 15/20%, ЄСВ – 22% (з 01.01.2016 р.), податок на прибуток – 18%. Як бачимо, запропоновані "все по 20%" ніякої реформи в собі не несуть і, відповідно, покращень не відбувається!
Намагання голови комітету з питань податкової та митної політики Н.Южаніної вплинути на фінансову незбалансованість податкової системи можна тільки вітати. Спільно з експертами, вона презентувала громадськості новий проект "ліберальної податкової реформи", який було зареєстровано 26 жовтня.
Запропоновані у ньому зміни радикальні: зменшити рівень ПДВ з 20% до 15%, ПДФО - з 15/20% до 10%, ЄСВ - з 22% до 20%, податок на прибуток – з 18% до 15%.
Здавалось би, такі умови стануть рятівним жилетом для бізнесу. Але, здійснивши деякі підрахунки, стає очевидним, що діра в бюджеті, внаслідок такого реформування, становитиме мінімум 200 млрд. грн. Звичайно, це змусить уряд шукати компенсатори, спричинить проблеми в адмініструванні та, на жаль, прогнозованим буде повернення до старої "доброї" традиції: відміняти "заднім числом" всі позитивні зміни.
Єдиний можливий вихід з такої ситуації – почати дотримуватися норм, прописаних у Податковому кодексі, в тому числі, повернувшись до зафіксованих у першій його редакції ставок ПДВ (17%) та податку на прибуток (16%). І, вибачившись перед бізнесом за багаторічний обман, з січня 2016 року нарешті почати ці норми виконувати! Цього достатньо для того, аби, принаймні, повернути довіру бізнесу до української влади! Адже успішною може бути тільки та реформа, яка базується на взаємній довірі учасників процесу.
Для того, аби повернути втрачену привабливість для інвестора та почати боротьбу за зовнішні ринки, уряду потрібно вести стимулюючу інвестиційну політику! Таку, де буде застосована прискорена амортизація основних засобів, зменшена ставка ЄСВ, відбудеться звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні нового обладнання та комплектуючих виробів, зменшення ставки на землю від місцевої влади тощо. Таким чином, можна очікувати на притік нових інвестиційних коштів і почати конкурувати на світових ринках.
Що стосується політики експорту – уряду варто працювати над розвитком спеціальних (вільних) економічних зон та створенням окремих експортних зон, почати своєчасно та безумовно відшкодовувати ПДВ експортерам, реформувати систему валютного регулювання.
Україна має величезний потенціал, аби постачати продукцію для світових товарних ринків! Можемо розпочати виробництво понад 100 перспективних товарів, і це продукція промислової переробки із високою доданою вартістю, за якою спостерігається щорічний приріст обсягів світової торгівлі. Ми маємо належну сировинну та ресурсну базу, а також сприятливе логістичне розташування для заміщення товарів, які імпортуються в ЄС із Китаю. Маючи такі можливості, в Україні повинна вестись відповідна політика: інвестиційна, експортна та промислова. Державна політика!
Досить складати легенди про реформи та годувати новоспеченими проектами змін і нововведень! Будь-які зміни починаються з повернення довіри!
