НБУ визнав, що «кришовані» владою монополії руйнують економіку

Згідно аналізу економічного стану України, оприлюдненого НБУ, виробництво нафтопродуктів в березні 2011 скоротилося на 12,4% в річному вимірі. Основними причинами названо зупинку Одеського НПЗ та скорочення виробництва Лисичанського НПЗ «через низьку конкурентноздатність вітчизняних нафтопродуктів на тлі відсутності митних зборів на їх імпорт».

Таким чином, Нацбанк прямо у своєму звіті визнає, що «фришування» владою монопольного безмитного ввезення нафти компанією «Лівела» та наступні урядові рішення щодо безмитного ввезення нафтопродуктів не лише «пробили дірку» в бюджеті, але й допомогли «лягти» вітчизняній нафтопереробці.

Далі у звіті йдеться про сільське господарство: «Найбільшими темпами зростають витрати в галузі рослинництва, що на фоні політики монополізації експорту зернових культур може призвести до відтоку інвестицій з аграрного сектору та погіршенню ситуації з його кредитуванням». Загалом збільшення витрат на сільськогосподарське виробництво збільшилося на 23,5% за січень-лютий, у порівнянні з січнем-лютим минулого року.

Зниження виробництва продукції борошномельно-круп‘яної промисловості за перший квартал становило 13,3%. Уся харчова промисловість упала в березні на 2,8% в річному вимірі та на 2,2% за квартал.

Отже НБУ непрямо називає винуватцем провалу в сільському господарстві оператора зернових «Хлібінвестбуд». Компанію, створену на базі найкращих активів «Хліба України», яка невідомо звідки має приватний капітал з контрольним пакетом у 51%.

«Хлібінвестбуд» має монопольне право на закупівлю зерна для Агарного фонду і ДПЗКУ "Зерно України"та виконує міждержавні контракти на експорт збіжжя з України та закуповує продукцію з-за кордону, якщо державі потрібно наситити внутрішній ринок певним товаром.

Під «дахом» влади ця фірма висмоктує ресурси з сільськогосподарського сектору України. І це визнає навіть НБУ.

Нерівні умови гри змушують приватні компанії перекуповувати право експорту у держоператора, що суттєво знижує прибутковість сільського господарства для виробника та знижує інвестиційну привабливість сільського господарства України. За минулий 2010 рік негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами збільшилося одразу на 62%. За стрімкого падіння споживчих настроїв, відбувається стрімке нарощування кількості іноземних товарів на полицях українських крамниць, дорожчих по відношенню до українських аналогів. Проте останніх, завдяки неповоротким монополіям часто або обмаль, або просто не існує в природі.

Ціни невблаганно ростуть, а тим часом, прем‘єр-міністр Микола Азаров виступає з твердженням, що "ціни на продукти харчування в Україні нижчі, ніж у найближчих наших країнах-сусідах. Таких, як наприклад, Росія чи Білорусь. Я вже не кажу про Угорщину, Польщу і тому подібне. Наголошую - значно нижчі".

Нещодавно тижневик "Кореспондент" опублікував дані „польового експерименту”, проведеного у кількох країнах Європи, США та Канаді. Виявилося, що ціни на 11 видів сільськогосподарських харчових товарів, що їх купували у супермаркеті Португалії нижчі, ніж в Україні, і такі ж самі як у США та Великій Британії, і дещо дешевші, ніж у Німеччині, Франції і Канаді.

Україна – держава, що володіє від 25 до 30% чорноземів усього світу, дешевою робочою силою, низькою купівельною спроможністю, платить за харчі у себе вдома практично стільки ж, як і розвинені держави світу, які всього цього не мають.

Основні причини парадоксу – корупція і монополізація. Повсюдні хабарі роблять товар у рази дорожчим. Навіть Рахункова палата стверджує, що державний Аграрний фонд працює на користь окремих приватних компаній.

На думку ж Сергія Тігіпка, зростання цін на харчі в Україні відбувається суто через загальносвітові тенденції. "У цьому році знову 25% зростання цін на продукти харчування. А в нашому споживчому кошику більше 60% - продукти харчування. І все одно, нам вдається утримати інфляцію на рівні у 9,1%", - заявив віце-прем’єр.

Держкомстат, який перебуває під контролем Уряду, міг би без надмірних докорів сумління дати й ще кращі дані по інфляції.

Далі про металургію - в компанії СКМ сконцентровано майже половину української металургії, галузі, на частку якої припадає третина українського ВВП і майже 40% валютної виручки країни. Крім того, ця компанія здобула найкращу в країні сировинну базу для металургії: рудою її забезпечують власні ГЗК, свій же постачальник постачає підприємства коксівним вугіллям.

Прописку в Партії регіонів мають також монополії в галузі виробництва титану, добрив та металургії.

Державний монополіст „Укртелеком” без конкурсу дістався невідомим „австрійським кіпріотам”.

Низка обленерго і генеруючих компаній виставляються на приватизацію в 2011 р.

Фактично монополізовано безтендерний розподіл колосальних коштів під приводом Євро-2012, які багатократно перевищують витрати з держбюджету на охорону здоров‘я, освіту тощо.

Готується приватизація земель, за якою нинішні монополісти – орендатори отримають пільгове пріоритетне право „викупу” її у селян. І так аж до останнього неподіленого п‘ятачка.

На цьому тлі український Антимонопольний комітет виглядає немов паралітик.

Тим часом, найбільш розвинені країни світумають суворе антитрастове законодавствоі, як правило, чим це законодавство суворіше, тим країна успішніша. Поодинокі винятки – Південна Корея, і, меншою мірою, Японія, які, проте, мають цілком іншу ділову етику.

Мета – перешкодити будь-якійкомпанії контролювати і управляти ринком, встановлювати монопольно високі ціни на неякіснітовариі послуги,внаслідок відсутності конкуренції на ринку.

Проблеми монополізації ринку не обійшли навіть гордість американської економіки – компанію „Майкрософт” Біла Гейтса, яку в 2000 році Міністерство юстиції США наказало розділити на дві корпорації для уникнення монополії. Відтоді Гейтс випадає з першого рядка мільярдерів світу, поступаючись то мексиканцеві, то брунейському султану.

Цікавий факт - у 2009 р. усі українські мільярдери мали капітал 11,5 мільярдів доларів. Нині, за один рік „покращення” сумарний капітал українських мільярдерів складає 30,3 мільярди.

Хочу навести наступний порядок цифр: економіка України в 2010 р. зросла на 4,2%, тоді як статки мільярдерів в Україні за цей же рік зросли на 163%.

Показово, що майже всі мільярдери пов‘язані з Партією регіонів.

Сучасна економічна наука чудово знає, що присутністьмонополійнаринкуведедо незворотнихвтратдобробутусуспільства. Адже у монополійнемаєстимулівпідтримуватиефективневиробництво. Але, нажаль, чим більше ми говоримо про боротьбу з монополізацією в країні… тим більше ми говоримо про боротьбу з монополізацією в країні.

Адже уряд сам зробив усе можливе, аби конкуренції в Україні не було і не планує карати тих, хто несанкціоновано монополізував державу.