Єменський варіант для України
Рік в Ємені тривало протистояння між народом і вже тепер колишнім президентом цієї держави Алі Абдаллою Салехом. Він перебував при владі 34 роки, а виступи проти нього розпочалися в лютому минулого року, на гребні арабської весни народів. Під час протестів загинули сотні й були поранені тисячі осіб.
Відтак за планом Ради співпраці арабських держав Перської затоки колишнього главу держави звільнили від кримінального переслідування в обмін на його добровільну відставку. Наприкінці лютого відбулася церемонія передачі влади новому керівникові держави Абдо Раббо Мансуру Хаді, який був віце-президентом при Салеху, а на виборах став єдиним кандидатом на посаду президента.
Багатьох єменців не влаштовує такий хід подій. Вони вимагають притягнути Салеха до суду, побоюючись, що той фактично керуватиме державою. Особливо їх обурили слова колишнього президента, сказані ним на церемонії передачі влади: “Я передаю прапор революції, свободи, безпеки і стабільності в надійні руки”. Також він сказав про готовність підтримувати нового главу держави. Промову Салеха транслювало місцеве телебачення.
Хочеш-не-хочеш, а переносиш єменські події на українські реалії. Звісно, аналогічної ситуації не буде, зважаючи на нашу ментальність, але українські політики можуть скористатися єменською “підказкою”.
Звичайно, Янукович добровільно у відставку не піде, оскільки є керівником диктаторського типу. Це можливо лише тоді, аж поки “жареный петух не клюнет”, за його ж улюбленим висловом. Смаленим може запахнути ще до парламентських виборів. Причому спровокувати народні виступи можуть провладні сили, аби унеможливити проведення самих виборів, а введення надзвичайного стану дасть можливість Януковичу впритул наблизитися до явної, а не формальної диктатури, за якої демократія не матиме місця. Народні виступи можуть відбутися й одразу після парламентських виборів, бо за будь-якого розкладу голосів опозиція стверджуватиме про фальсифікацію результатів.
В залежності від ступеню революційності народних протестів, зважаючи на санкції європейських структур проти найвищих керівників держави (а ситуація в Україні щодо цього розвивається за білоруським сценарієм), імовірне визнання Європейським судом невинними політв’язнів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, Янукович може діяти по-різному, але в кінцевому результаті, якщо йому не бракне здорового глузду, всі шляхи ведуть до одного – до його відставки. Інша справа – що послідує за цим кроком. Помаранчева революція засвідчила відносну толерантність українців, проте румунський варіант розвитку подій не слід виключати з порядку денного. Впертість як особиста риса характеру Януковича не дозволяє сподіватися на єменський варіант, а Азаров чи Хорошковський не зможуть замінити патрона на посаді президента. Проте олігархам простіше пожертвувати своїм менеджером, впертість якого їм не на руку, і найняти нового керівника держави.
Єменське протистояння виявилося порівняно найм’якшим – на відміну від лівійського та інших, що відбулися в арабському світі. І все ж основний висновок полягає в тому, що жодна диктатура не здатна захистити себе, якщо народ визрів до необхідності її повалення.
Протестні настрої в Україні зростають, що називається, не по днях, а по годинах. Влада намагається зберегти контроль над ситуацією, але не завжди їй це вдається. Привид революції витає в повітрі.
Як надалі розвиватимуться події в Україні, значною мірою залежить від опозиції. На жаль, абсолютна більшість її нині діє за принципом: чим гірше – тим краще. Чи дозволить опозиція за єменським варіантом не порушувати карної справи проти Януковича, коли настане час “ікс”? Чи дозволить вона йому виїхати за межі держави, чи заплющить очі, коли він сам це зробить? Чи візьме гору помста, чи відповідальність за долю українського народу?
Ще одним важливим фактором, як розвиватимуться події в Україні, є ситуація в Росії. Путін намагатиметься все прибрати до рук, не випускаючи Україну зі своїх цупких обіймів, навіть незважаючи на особисте неприязне ставлення до Януковича. Він прекрасно розуміє, що якщо події в Україні розвиватимуться навіть за найм’якшим єменським сценарієм, то Росії загрожує некерований бунт, на тлі якого румунські події зі знищенням Чаушеску видаватимуться дитячою казочкою…