Блог | Відколи це уряд США веде переговори з терористами?
Днями на російському пропагандистському ресурсі RT (раніше Russia Today) була опублікована стаття Владислава Суркова "Криза лицемірства. I hear America singing". Цей опус відразу ж був охарактеризований зразком низькопробного графоманства, осміяний і забутий. А даремно.
Владислав Сурков вважається чи не найбільш впливовою фігурою в путінській вертикалі. Євген Ройзман - відомий російський політик, голова Єкатеринбурга, колись сказав: "У нашій країні є ляльковод, який приватизував усю політичну систему. Це Сурков". А колишній чиновник кремлівської адміністрації і куратор "проекту Новоросія" Борис Раппопорт стверджував, що саме Владислав Сурков у 2005 році розробив і запровадив у російський політичний дискурс концепцію "Русского мира". Спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер назвав Владислава Суркова "архітектором подій на Донбасі". Абсолютно зрозуміло, що в цій ситуації публічне словоблуддя Суркова про американських музикантів, політичний устрій Стародавнього Риму і такого собі кібернетичного царя Заходу, який може повернутися з дня на день, - все це мало бути сприйнято як російський сигнал. Волкеру, Трампу, США і колективному Заходу. Всім. Тут, як то кажуть: "Не важливо про що. Важливо хто".
Читайте: У Путина осталось лишь два варианта
3 листопада в пресі з'явилося повідомлення, що Трамп може зустрітися з Путіним під час турне країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону. Стверджувалося, що лідери США і Росії домовилися обговорити ситуацію в Північній Кореї, Сирії та України. 4 листопада на брифінгу у Вашингтоні Курт Волкер розповідає журналістам, що 13 листопада в Белграді відбудеться його третя зустріч з Владиславом Сурковим. "Подивимося, чи зможемо ми досягти прогресу", - сказав американський дипломат. (Нагадаємо, що перша зустріч Суркова і Волкера пройшла 21 серпня в Мінську. На початку жовтня в Сербії відбулася їхня друга зустріч, про яку Сурков відгукнувся як про таку, де "обидві сторони запропонували свіжі ідеї і новаторські підходи в їх реалізації". Потім Волкер відвідав Україну 27-28 жовтня і провів низку зустрічей з українським керівництвом і депутатами. Колишній посол США у Росії Джон Теффт тоді говорив, що Волкер і Сурков на майбутній зустрічі на початку жовтня обговорюватимуть питання введення миротворчої місії ООН на Донбас). Волкер, відповідаючи на запитання журналістів, пояснив, що "планує обговорити з Сурковим питання відновлення територіальної цілісності і безпеки України". Він також підкреслив, що якщо зустріч пройде успішно, то вже в грудні можуть відбутися нові переговори.
Потім, 7 листопада, з'являється графоманський опус Владислава Суркова, в якому він докладно розмірковує про "лицемірство Заходу" і "новоявленого кібернетичного царя". А вже 9 листопада прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков каже про зустріч Путіна і Трампа у В'єтнамі як про підтверджену сторонами подію. Щоправда, згадуючи, що "погодженого порядку денного поки немає". Держсекретар США Рекс Тіллерсон розповідає, що рішення про проведення переговорів не прийнято: "Зараз помічники і радники глав держав намагаються визначити, чи достатньо у двох лідерів тем для обговорення по суті". Дмитро Пєсков наполягає: "Ще раз повторюю, в будь-якому випадку на полях саміту обидва президенти матимуть можливість переговорити неодноразово, якщо вважатимуть це за необхідне. І, звичайно, це буде хороша можливість, щоб обмінятися думками з найгарячіших питань". Паралельно представник Білого дому Сара Сандерс запевняє журналістів: "Щодо зустрічі з Путіним. Ця зустріч не була узгоджена, вона не відбудеться через розбіжність графіка робочих зустрічей", - пише ВВС. І останнє, з висловлювань Дмитра Пєскова: "Ясності поки немає. Від наших американських колег надходить суперечлива інформація. Так чи інакше у кулуарах зустріч відбудеться", - цитує його Інтерфакс.
Читайте: Путин потерпел неприятное для себя поражение
Росіяни наполягають, що Трамп і Путін поговорять у В'єтнамі про устрій світу. Американці всіляко відхрещуються від цієї інформації. Вам не здається, що у цій грі в "президентські перегони" роздуми Суркова на тему завоювання штучним інтелектом боягузливого і лицемірного Заходу - це не найдивніше з того, що відбувається? Тоді ще раз перечитайте хронологію заяв прес-служб США і Росії про зустріч-незустріч "на полях" (вони ж кулуари). "Можливо, і завтра з "усього цього хаосу і всієї цієї брехні" розгублені натовпи будуть виведені сильною рукою. Цар Заходу, засновник цифрової диктатури, вождь з напівштучним інтелектом вже передбачений віщими коміксами. Чому б цим коміксами не збутися? Теж варіант", - пише у своїй статті Сурков. В принципі, він відкрито натякає, що зволікання і невизначеність погубить Захід. Трамп же, схоже, починає підозрювати, що його особисто погублять розмови з Путіним "ні про що", з яких російська сторона вичавить для себе максимум репутаційних бонусів. Американська сторона наполягає, що говоритиме з Путіним, тільки якщо той готовий домовлятися про російські поступки.
"Як я сказав, той, хто ухвалює рішення, - це Росія, і я думаю, що мені потрібно спрямувати зусилля США на це: безпосередньо взаємодіяти з РФ", - сказав колись Курт Волкер у відповідь на запитання російського журналіста про те, чому б не посадити за стіл переговорів України і "ДНР/ЛНР" - нехай, мовляв, "помиряться". У цих словах, прямих і точних, криється помилка, якою Путін і його оточення розраховують скористатися, заманивши Трампа в переговори. Той факт, що на українському Сході перебувають ніякі не "ополченці", а справжнісінька російська армія, так само як те, що російські вуха стирчать з кожного випадку дестабілізації обстановки в світі - зовсім не означає, що Росія має право на ухвалення рішення. Швидше, навпаки. Захід повинен перестати грати роль примирителя, посередника - третьої сторони у збройному конфлікті. Злочинець, якщо він торгується і виставляє умови, прикриваючись заручниками, - це терорист. Відколи це уряд Сполучених Штатів веде переговори з терористами?
Читайте: Россия не так важна для американских интересов
Заходу, якому пан Сурков пророкує падіння через брехню і лицемірство, варто почати ухвалювати однозначні рішення, спрямовані на покарання міжнародного злочинця. Поки ж усе, що ми спостерігаємо, - це такий собі політичний і правовий декаданс - кризове явище в мистецтві, що зображує безнадійність, розчарування, втрату сил і втрату бажання жити. А опус Суркова - розлогий і невиразний - це маніфест епохи правового і політичного декадансу. Нагромадження слів ні про що, щоб у кінці заявити: "Ми всі помремо". Рішення має ухвалювати Захід, США і, звичайно ж, Україна. Бо остання є постраждалою стороною, а перші – охоронцями міжнародного права. Час про це згадати. Тільки така переговорна позиція здатна надати сенс тому, що відбувається.
