Блог | Фальсифікації у статистиці епідемії коронавірусу в Україні
У наш час – час масових фейків, людей складно здивувати черговою фальсифікацією. Але ми, громадяни України, не бажаємо, щоб нас дурили, особливо, у дуже важливій справі – процесі проходження епідемії COVID-19 у власній країні. Багатьом може бути байдуже, якщо така фальсифікація має місце в Росії, бо там влада бреше навіть тоді, коли в цьому нема політичної потреби, просто так – з любові до "мистецтва брехні". Але нам це не байдуже коли свідомою фальсифікацією можуть займатися українськи чиновники від медицини, бо від цього залежить наше здоров’я і навіть життя.
Я за фахом фізик-теоретик, але доля розпорядилася інакше і завела мене у дисидентську та громадську діяльність, про що я не пожалкував жодного разу за 50 років.
З початку карантину я приділяю увагу математичному моніторингу процесу епідемії у 50 країнах світу, статистиці яких довіряю. Українській статистиці з загальних міркувань я не довіряв, але передусім грішив на недолугість, недисциплінованість та байдужість наших чиновників. Але, як з’ясувалося сьогодні вранці, йдеться не про ці "якості" чиновників, а ймовірніше – про відверту та свідому фальсифікацію. Але, давайте по порядку.
Серед різних параметрів, які характеризують епідемію, виділимо коефіцієнт летальності. Позначимо його, як Кл. Насправді, їх два, але скористаємося одним. Кл – це співвідношення у відсотках між загальною кількістю летальних випадків на конкретний день та сумарною кількістю інфікованих на цей же день. Подивимось, як це виглядає для України:
Табл. 1. Україна: (початок епідемії – 3.03, перший летальний випадок – 13.03)
На перший погляд нічого дивного – Кл варіюється між 2,59 та 3,13. Але якщо заглиблюватимемося у розрахунки далі, то стає очевидним, що не все так просто. По-перше, "наш" коефіцієнт летальності значно менший, ніж у більшості розвинених країн, де рівень медицини, за визначенням, набагато вищий, ніж український.
Для того, щоб вести розрахунки коректно, будемо порівнювати відповідні терміни часу у різних країнах, коли кількість інфікованих у них відповідала аналогічному терміну в Україні, тобто від 1892 до 5710., як у таблиці 1.
Можемо підсумувати. На наш погляд, динаміка зміни коефіцієнту летальності у конкретній країні залежить від кількох параметрів, притаманних саме цій країні: рівень охорони здоров’я, тобто медичних послуг, терміну запровадження карантину та його жорсткості, точності у визначенні причини летального випадку, наявності чи відсутності вказівок від вищих чиновників щодо "регулювання" коефіцієнта летальності тощо. Порівнюючи динаміку зміни цього коефіцієнта з відповідними процесами у інших країнах, ми бачимо, що Україна зайняла серед них неадекватне місце, не там вона має знаходитись, якщо ми довіряємо своєму розумінню рівня медичних послуг в нашій країні.
Але це не єдине і не головне, що вказує нам на можливість фальсифікації у статистиці епідемії в Україні. Головне – це те, що в усіх країнах прослідковується динаміка згаданого коефіцієнта впродовж процесу епідемії, цей коефіцієнт у жодній країні не коливається навколо одного значення, а скрізь змінюється, інколи навіть суттєво. А в Україні він, ніби прив’язаний до значення Кл=2,85 і не відхиляється від нього більш як на 10%. Це схоже на існування наказу чи інструкції щодо того, як українські статистики мають поводитися зі коефіцієнтом летальності.
Для дуже недовірливих скептиків, яким замало наведених вище аргументів можу додати ще один, дуже суттєвий – графіки залежності коефіцієнта летальності в різних країнах в одній системі координат, щоб легше було порівнювати (Граф.№1). На комп’ютері з великим екраном цей графік можна значно збільшити для наочності, але й так можна побачити, наскільки графік України відрізняється від інших графіків і дійсно, знаходиться там, де йому не місце – між Ізраїлем, знизу, і ФРГ та Австрією, зверху. Ми можемо пишатися українською медициною та її вмінням рятувати людей від смерті – сумний жарт.
Якщо ми пошукаємо, в якій країні простежуються аналогічні "корегування" процесу епідемії, то далеко шукати не доведеться, слід лише трохи просунутися на схід і познайомитися з російською статистикою.
Не треба аж надто придивлятися, щоб побачити "російський феномен" – коефіціент летальності в Росії ніяк "не може" подолати цифру 1,00. Схоже такою була вказівка зверху – не виходити за 1,00 і бути у групі лідерів світової медицини – Німеччини, Австрії, Нової Зеландії та Ізраїлю. Великому кораблю – велике плавання! І тут не втрималися - прорізалися імперські амбіції. І на граф.№1 росіяни без проблем "доводять", що їх медицина – найкраща в світі.
Питання: а чому українським чиновникам брати приклад з махінацій їхніх російських колег? Адже ми декларуємо, що в усьому слідуємо європейським зразкам, а насправді – ось куди поглядаємо. Треба не декларувати, а просто припинити брехати людям і фальсифікувати такі важливі сьогодні дані, адже йдеться про здоров’я та життя українських громадян.
Примітки: Всі цифри, використані у цьому повідомленні, запозичені з
сайту всесвітньої статистики Worldometer:
https://www.worldometers.info/coronavirus/?fbclid=IwAR3mDoMsxJ285oOtxuxbqJ8e5TOkbHxtQSDYzNiKLlMGtXKibw71Z2NJW9k
а також зі сторінки "Хронология распространения COVID-19" (дані
Інституту Джона Хопкінса (США) - Data Repository by Johns Hopkins
CSSE (COVID-19 Dataset - Daily reports):
Велика та щира вдячність пані Галині Хараз за суттєву допомогу у побудові дуже красивої графіки.
