Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Грузия – мини-империя, управляемая маловменяемым президентом
	»Сегодня можно просить у Неба всё, и оно услышит!
	»Черный продюсер – это на счастье
	»Бог как аналог аспирина
	»Шок! У «Мисс Украина-Вселенная» папины ноги...

Не пропустите »

	»На Прикарпатье нашли украинский Стоунхендж
	»Мирча Луческу: "Шахтеру" поможет... другой тренер"
	»Пугачева утвердила эскиз свадебного платья

Интересное »

новости, загрузка.

Парламент, сформированный в 2007 году, не только нерезультативный с формальной точки зрения, он еще и бесплодный. Операция по дискредитации парламента проходит успешно. Президентская кампания в Украине началась.

К таким выводам пришли участники пресс-конференции на тему: «Политический сезон: безрезультатные результаты?», состоявшейся на «Обозревателе» 11 июля.

Директор Агентства моделирования ситуаций Виталий Бала охарактеризовал работу Верховной Рады Украины, как «войну и мир одновременно».

В.Б.: "Колишні союзники – БЮТ і НУ-НС між собою майже пересварилися, бо хочуть бути президентами - і лідер одної сили, і лідер іншої сили. Якщо підемо трохи далі, то можна побачити, що навіть найближчі союзники всередині НУ-НС теж між собою пересварилися. Водночас, представники цих сил ведуть мирні перемовини з політичними опонентами, з якими вони «воювали» і на президентських виборах 2004 року, і на парламентських у 2006 і 2007 роках. Тому діяльність парламенту таким чи іншим чином серйозно дискредитована".

Аналізуючи роль Президента у цих процесах, політолог зазначив, що «Віктор Ющенко у 2006 році відчув смак модератора кризи. Коли почалася епопея з достроковими виборами у 2007 році, навколо Банкової почали крутитися усі основні політичні події. Зараз, на жаль, спостерігається тенденція, що всі конфлікти, які виникають в українському політикумі, направлені на те, щоб знайти регулювальника, який буде розводити ці кризи.

В.Б.: "Ми маємо безпрецедентний приклад, коли глава держави пропонує свої зміни до Бюджету, що є черговим політичним ноу-хау. Можна із впевненістю говорити про те, що це один із самих руйнівних кроків, направлених на те, щоб демократична коаліція перестала існувати.

Я думаю, що пропозиції Президента щодо Бюджету можуть серйозно поставити під сумнів, а, скоріш за все, зірвати прийняття змін у парламент", - робить висновок експерт.

На думку Віталія Бали, «можна говорити про те, що операція по дискредитації парламенту проходить успішно. Порадники Президента мали на меті показати, що в державі має бути людина, яка може взяти на себе відповідальність і вирішувати нагальні проблеми, - я маю на увазі перехід до президентської форми правління. В цьому контексті можна говорити про те, що всі спроби перейти до парламентської форми правління поки що загальмувалися. Більше того, мені здається, що вони навряд чи матимуть серйозний розвиток. Навіть проект Конституції, який подала Партія регіонів, дещо відрізав можливість домовитися двом основним політичним гравцям про те, щоб внести конституційною більшістю певні зміни до Конституції для того, щоб рухатися в цьому напрямку.

Другий момент - вимога політичних опонентів уряду про те, щоб уряд звітував, причому звітував негайно, перед тим, як розглянути ці зміни, хоча остання дата – 5 липня, коли представники ПР запитували, чому уряд не вносить зміни до Бюджету, коли 1 березня він мав це зробити (говорячи синхронно із Секретаріатом Президента), говорить про те, що насправді вони не були до цього готові.

Спроби поставити питання про можливу відставку уряду Тимошенко з боку ПР абсолютно синхронізуються з діями Секретаріату Президента, тому ми можемо говорити про те, що президентська кампанія в Україні з цього дня таки почалася.

Продолжая тему дискредитации парламента, директор Центра социальных исследований «София» Андрей Ермолаев отметил, что «Вопрос дискредитации парламента или вопрос его дееспособности – это не только проблема его формальных показателей. Это еще и вопрос тех форм работы, которые реализуются. В Украине на протяжении последних 5-7 лет большинство известных политиков, ведущих партий ставили во главу угла развитие представительной демократии как ключевое направление развития политической системы Украины. Но по факту оказалось, что у нас среди тех, кто приходит в представительную власть и получает депутатский мандат, нет людей, которые умеют распоряжаться представительной властью, умеют организовывать демократический процесс, умеют организовывать политический диалог, принимать ответственное политическое решение. Парламент, сформированный в 2007 году, не только нерезультативный с формальной точки зрения, он еще и бесплодный. Потому что после изменений, который произошли с политической системой в контексте политической реформы, парламент должен стать центром принятия политических решений. Ни одно серьезное политическое решение в отношении экономической политики, внешней политики, социальных стандартов не было принято в течение сессии, которая завершается.

Тот факт, что мы в качестве альтернативы вынуждены обсуждать президентские предложения, говорит о глубоком кризисе парламентаризма – не с точки зрения дискредитации парламента, а с точки зрения дееспособности политического класса, который очень много говорит о представительной демократии, но не умеет ею распоряжаться на практике.

Если говорить о дальнейшей «режиссуре», к сожалению, будут доминировать кризисные сценарии развития. Вопрос лишь в том, насколько ведущие политические силы способны договариваться о вариациях в этих кризисных сценариях".

А.Е.: "Вместе с тем, я не вижу предпосылок для того, чтобы в Украине развивался силовой сценарий событий. Трагедия в другом: бессилие представителей власти в условиях, когда в Украине есть реальный шанс сформировать полноценную представительную демократию, приводит к росту общественных настроений о том, что порядок в государстве может навести только сильная личность, «сильная рука» и один человек. Запрос на порядок и запрос на сильную власть сводится не к избранной власти, а к воле одного человека. Украинское общество инфицировано запросом на свободу, и в этом мы отличаемся от России. Но трагедия в том, что стихийный поворот настроений в сторону «сильной руки» будет сталкиваться с невозможностью любого типа авторитаризма, учитывая специфику политической системы и расклада сил.

Есть ли выход? Выход есть всегда. Политические силы до сих пор считают, что можно победить одному – так считает Ющенко, так считает Тимошенко, так считает Янукович. И пока они не столкнутся лбом с невозможностью, общество за это заплатит не только политическим кризисом, но, судя по всему, жесточайшим экономическим кризисом. Новое равновесие наступит через 2-3 года, и, по всей видимости, платой будет уход с арены всех ведущих нынешних политических игроков".

Ответы политологов на вопросы читателей «Обозревателя» - здесь

Читайте по теме: