Україна на порозі вкрай неприємних подій, 21 марта 2008

Ми продовжуємо публікацію циклу бесід з директором Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним. Цього разу йшлося про кризу системи місцевого самоврядування в Україні. Вів розмову Володимир Заманський.

− Олеже Ігоровичу, певно ж, криза столичної влади не є випадковістю. Щось подібне відбувається не лише в Києві, і конфлікт навколо столичного мера віддзеркалює стан справ в усій державі. Ви давно займаєтесь проблемами місцевого самоврядування, тож я просив би вас дати свою оцінку його стану в Україні і, зокрема, в українських мегаполісах.

− Українські мегаполіси переживають системну структурну кризу, і в двох найбільших наших містах – маю на увазі Київ і Харків, колишню столицю України – розпочався повний розпад системи влади та управління містом. Інститут інформації суспільства і я особисто давно це прогнозували. Ми порівняли різні моделі місцевого самоврядування і разом з професором Віталієм Тронем передбачили, що нинішня система може протриматись ще максимум два роки. Отже, не пізніше 2010 року її повний розпад остаточно набере масового характеру. Те, що відбувається зараз у Києві та Харкові – це початкова фаза відкритого розвалу всієї системи.

− Всієї системи, не тільки великих міст?

− Процес розвивається у двох напрямках. З одного боку, жиріють багаті мегаполіси, в тому числі на батьківщині Януковича. Але навіть забезпечити повсякденні потреби людини вони не можуть. Вони не можуть організувати збір та переробку сміття, очищення стоків, облаштування доріг, рух транспорту, забезпечення населення якісною водою. Вони не в змозі знизити рівень злочинності. Чимало міст перетворюються на якісь ігорні центри, на притулки для торговців наркотиками, для зграй злочинців. Якщо в керівника СБУ в фітнес-центрі в Києві вкрали гаманець із грошима, картками і правами водія, то що казати про нас? І з другого боку, розвал системи місцевого самоврядування спостерігається в малих містах і селищах міського типу. У Донецькій області, Луганській, Дніпропетровській від десятків СМТ залишилися тільки назви. Там проживає по 300-500 осіб, ми перетворюємось на якусь віртуальну державу. З малих міст тікають люди, бо там нема джерел для існування. І коли цей процес добереться до середніх міст із населенням від 30 до 100 тисяч, а він до них добирається, наступить повний розвал. Бо на цих містах тримається вся Україна.

− Якщо в державі наростає системна криза місцевого самоврядування, то навряд чи те, що коїться в Києві, трапилося в результаті якоїсь випадковості, якоїсь помилки локального значення. Мовляв, не того мера обрали. Мовляв, криза міської влади в Києві – це лише наслідок політичної боротьби.

− Не можу з цим погодитись. Так, є сегментарно-регіональна група Черновецького, яку підтримують найбільші кланово-корпоративні групи Ющенка, Литвина, Януковича. І є група Тимошенко, антагоніст групи Черновецького. Вони борються між собою. Але це на поверхні. Якщо заглибитись у проблему, то стає ясно, що справжня причина кризи міської влади в столиці – це крах існуючої системи управління містами України. І в цьому винен Президент Ющенко – в першу чергу.

− Ви вважаєте, він мав можливість виправити ситуацію?

− Він таку можливість мав і він повинен був її використати. Він повинен був виконати домовленості, досягнуті ще в грудні 2004 року і чітко зафіксовані Верховної Радою, - до 2006 року провести реформу місцевого самоврядування. Замість цього Ющенко розпочав балаканину щодо зміни Конституції, скликав якусь сурогатну Конституційну раду, на що не мав абсолютно ніякого права. Адже Президент України – гарант Конституції, а не її творець. Він повинен стояти на сторожі Конституції. А він хоче її зруйнувати. Зміни в Конституції може робити тільки Верховна Рада України.

− Але погодьтеся, що ці зміни потрібні.

Абсолютно непотрібні! Потрібна реформа місцевого самоврядування та адміністративно-територіальна реформа. Але це не означає повну зміну Конституції. Вона потребує делікатних, обережних змін деяких статей, і Інститут трансформації суспільства розробив пропозиції щодо цих змін на базі закону 3701. Вони не ламають тіла Конституції, а лише посилюють її парламентсько-президентський характер.

− Якою, на вашу думку, має бути вірна модель системи місцевого самоврядування?

− Треба ліквідувати вертикаль управління Президентом і центральною владою місцевих громад через райадмінстрації та обладміністрації. Треба перейти на дворівневу модель – територіальна громада та область. І ліквідувати райони як зайву ланку. Треба вирівняти статус усіх громад, незалежно від того, чи це село, селище, СМТ або місто районного чи обласного підпорядкування. Всі вони повинні стати громадами, незалежно від кількості населення. Наступний крок: одразу дати їм гроші, зламати ієрархію бюджетів. Не може бути так, що спочатку центральний бюджет, а потім бюджети всіх інших ланок. Кожна громада повинна сама мати гроші на формування власного бюджету. І тільки якщо своїх грошей не вистачає, тоді держава дає громаді субсидії та субвенції. Треба підвести під громади фінансову базу, а це означає розщеплення податків на первинному рівні. І надходження грошей одразу по відповідним базовим рівням. А базові рівні - це громада і область.

− А Крим?

− Україна − унітарна держава. Не може бути в нас ще й автономної республіки. Аби вона відповідала всій структурі управління, її треба розділити на кілька областей, і чим швидше, тим краще. Приклад Косово показав, що не може бути ніяких штучних відокремлених систем у країні. Треба також надати повноваження областей так званим мегаполісам, які водночас будуть громадами. Маємо 33 такі мегаполіси. Я їх називаю містами-агломераціями. Тоді логічно буде відмовитися від делегованих повноважень. Треба ліквідувати Тендерну палату, казначейства на рівні громад. Треба створити муніципальну міліцію з дільничним, якого обирають на три роки. Треба обирати мирового суддю на два роки таємним голосуванням на рівні громади. Він вирішуватиме повсякденні питання. І не може мер одночасно виконувати функції і виконавчої влади, і керівника нормативно-творчого органу міськради, і, як у Києві, бути ще й представником центральної державної влади. Це треба зробити негайно. І негайно ж змінити існуючий принцип виборів на мажоритарно-пропорційний, коли кожна партія висуває в окрузі свого кандидата. Тоді люди знатимуть, що вони голосують і за партію, і за конкретну особу, яка відповідатиме за округ. У великих містах треба проводити вибори в два тури, щоб ні в якому разі не проскакував до влади якийсь чорний козлище. Якщо все це зробити, тоді ми зможемо сказати, що в Україні почалися зміни. На прикладі Києва та Харкова можна здійснити експеримент, щоб задіяти нову модель місцевого самоврядування. Треба починати готуватися до нової моделі, а цього якраз і не робить ні Ющенко як президент, ні Тимошенко як керівник дуже потужної фінансово-корпоративної групи, політичної сили і прем’єр-міністр. Не роблять цього і керівники політичних сил та фінансових груп Янукович і Литвин. Про комуністів взагалі нема чого казати, це атавізм, який відходить у небуття.

− Ви кажете, що треба ліквідувати райони. Але районна номенклатура зробить все, аби цього не трапилося.

− Ви абсолютно праві. Райони, особливо там, де міста нерозвинуті, не дають можливості сформувати земельні межі між усіма громадами. Відтак з’являються величезні можливості для корупції, хабарництва й зловживання на базі продажу, купівлі, оренди землі. Відбуваються величезні зловживання на рівні природи, лісу, корисних копалин. Зловживання на рівні перерозподілу державних грошей. Коштами розпоряджається районна державна адміністрація, якій райрада передає повноваження. Це ж повний абсурд, коли на рівні району, на рівні області відсутні виконавчі органи місцевого самоврядування. Їх функції виконує облдержадміністрація і райадміністрація, в особі призначених сатрапів, маленьких та великих. Вони не опікуються інтересами місцевих громад і територій, вони виконують волю центрального божка. І навіть не Президента, а його апарата на чолі з Секретаріатом і головою Секретаріату. Фактично це формування феодальної системи управління. Це якась азійщина.

− Але якщо керівництво районів сидить на грошовому мішку і злізти з нього не збирається, то ліквідація районів призведе до серйозних конфліктів. Це революція.

− Це трансформація. Революція − це завжди кривава справа. А тут проллється не кров, а чорнила. Щоправда, у дуже великій кількості. Проте я не певен, що нинішня центральна влада може піти на такий варіант. А ще менше в мене впевненості, що вона може піти на ліквідацію Кримської автономії. Ну що ж, у такому разі її змете саме життя. Вона вже не може контролювати нагромадження протиріч і тієї енергії, що накопичується в результаті. Якщо ти не вирішуєш протиріччя цивілізовано, то вони починають вирішуватися спонтанно. Це ми бачимо в Києві і в Харкові. Ми стоїмо на межі некерованих виливів енергії, які можуть статися в будь-якій формі. В тому числі у вигляді якогось стихійного бунту.

− Тим більше, що цей бунт дуже легко спровокувати.

− Дуже легко. Вже є всі його чинники та елементи. Народилася величезна маса плебсу, декласованих елементів, яких може використати будь-яка кланово-корпоративна сила − за гроші. Особливо Черновецький, їхній господар, ідеолог, захисник. Разом з нігерійцем Аделаджею він може стати керівним оплотом режиму охлократії. Чомусь ніхто не хоче цей фактор проаналізувати − ані СБУ, ані міліція. У Києві діє тоталітарна секта, подібна до відомого Білого братства. Чого чекати? Після того як завершиться нічим діяльність комісії, штучно створеної Балогою і сім’єю Ющенка, Черновецький, а точніше, його клерикальне екстремістське крило, матиме всі можливості перейти в наступ. Ющенко і компанія не розуміють, якого демона вони викликають. І в Харкові буде така сама ситуація. Це помилка Ющенка − створення цієї ерзац-комісії.

− Чому ви вважаєте цю комісію ерзацем?

− Під яку мету вона сформована? Чи можуть її члени дати правову оцінку діям режиму Черновецького у Києві? Треба розслідувати зловживання та кримінальні оборудки з землею. У Києві один гектар коштує близько 10 млн доларів, а мова йде про тисячі гектарів, вкрадених у громади. Треба проаналізувати міський бюджет і використання грошей. Треба говорити про те, що в 2007 році було підвищено плату за оренду в середньому в 10 разів. Звідси взялися доходи бюджету. Ніяких досягнень Черновецький та його команда тут не має. Навпаки – ціни полізли вгору. Треба дослідити, як виводяться із комунальної власності об’єкти (водоканал, «Київенерго», «Київмлин». Треба проаналізувати, як витрачаються кошти на якісь віртуальні проекти, через які відмиваються гроші. Треба розслідувати пряму корупцію, перевірити, чи давалися хабарі суддям, прокуратурі, київській міліції. І ще одну проблему слід підняти – наркотики. Хто контролює у Києві їхній оборот? Чи причетна до цього секта? Ми знаємо, що Нігерія завжди була базою постачання наркотиків в європейські країни. А як відомо, пастор секти − нігерієць. І в Києві вже відбуваються напади на представників африканської раси.

− Чому ви вважаєте, що комісія Васюника не може все це дослідити?

− Тому що там немає фахівців з названих питань. Це або безпосередні працівники адміністрації Президента, або такі, як голова Дніпропетровської державної обладміністрації Бондар, який донедавна був працівником апарату Балоги. Або такі, як Гурвіц, повністю залежні від Балоги. Там, може, є кілька незалежних особистостей на всю комісію. Але вони не спроможні дати правову оцінку всім злочинам, які творить у Києві режим Черновецького.

− Припустимо, Черновецький втратить свою посаду мера. Та якщо порочна сама система місцевого самоврядування, на що ми, прості громадяни, можемо розраховувати?

− Ну, по-перше, його можуть і залишити на посаді. Адже він − знаряддя трьох фінансово-корпоративних груп (групи Ющенка та його сім’ї, групи Януковича-Ахметова і групи Литвина-Пінчука-Кучми) у війні проти групи Тимошенко. Він потрібен як фігура, яка не дасть Тимошенко можливості посилитися, захопивши плацдарм столиці. Вони будуть тримати Черновецького, навіть якщо він лежатиме в коматозному стані. Вони зроблять усе, аби залишити його на посаді мера. Щоправда, якщо Ющенко зрозуміє, що одержавши перемогу на дострокових виборах, Черновецький розчистить собі шлях до президентських виборів. Він мріє про найвищу посаду в державі.

− Ви маєте рацію. Черновецького можна залишити на посаді, якщо вибори проходитимуть в один тур. Тоді Поживанов, Томенко, Луценко, Омельченко, ще з десяток відомих діячів отримають по сто, двісті, триста тисяч голосів, а Черновецький отримає свої півмільйона. Але якщо БЮТ таки проведе через Верховну Раду зміни до закону про Київ і якщо голосування відбудеться у два тури, тоді Черновецькому ніщо й ніхто не допоможе. Хіба що результати голосування грубо, тупо сфальсифікують.

− Це так, але суперники Черновецького не підготували кандидата на посаду мера. Хто може ним стати? Боксер Кличко? Він не відповідає вимогам, які висуваються до керівника столиці. Хто ще?.. Треба не тільки внести зміни до законів про вибори. Треба також якісно змінити систему управління містом, розділити посади голови ради, голови держадміністрації і керівника виконкому. Я ще раз підкреслюю: нормативно-творчий орган на рівні місцевого самоврядування має очолювати міський голова, який обирається на базі прямих таємних виборів, для мегаполісів − у два тури. Місцевий орган влади повинен обиратися на мажоритарно-пропорційній базі, коли партія висуває свого кандидата в кожному окрузі. І міський голова повинен очолювати цей нормативно-політичний орган, де буде формуватися партійна більшість. А виконавчу структуру має очолювати виконавчий директор, з яким міська рада укладає контракт. Якщо він працюватиме погано, йому буде висловлена недовіра − або міською радою, або міським головою.

− Олеже Ігоровичу, на такі радикальні реформи нинішня влада не спроможна і вона не піде на це.

− Значить, буде погіршення ситуації, і ми повинні готуватися до цього. Буде наростати хаос і буде якийсь народний спалах. Якщо хтось думає, що шляхом диктатури зможе втримати ситуацію, то він глибоко помиляється. Ні Піночета, ні Гітлера, ні Сталіна в Україні не буде. І коли лідери оцих зажерливих олігархічних груп не стримають ситуацію, може з’явитись дуже небезпечна псевдореволюційна радикальна екстремістська сила. Може розпочатися період охлократії, з лідерами на зразок Черновецького, Корчинського, Тягнибока, Вітренко... Це буде влада натовпу, очоленого лідерами охлократії. І винними в цьому будуть персонально Ющенко, Тимошенко, Янукович, Литвин. Вони будуть за це відповідати разом зі своїм батьком Кучмою та дідусем Кравчуком.

− Ви не просто революціонер. Ви революціонер-песиміст.

− Ми з вами не революціонери, не песимісти та не оптимісти. Ми досліджуємо явища. А для дослідника не має значення, яких висновків він доходить, якщо він це робить об’єктивно і на базі системного аналізу того стану, в якому перебуває хворий, ім’я якого − український соціум. На жаль, ми мусимо робити песимістичний висновок, як найбільш вірогідний. Розуміючи небезпеку, яка нам загрожує, громада повинна розпочати боротьбу за своє майбуття, якщо вона хоче вижити. Якщо наш аналіз помилковий, нехай нам це доведуть у відкритій дискусії. Але ми знаємо, що сьогодні в Україні встановлена диктатура і монополія кланово-фінансових корпоративних груп на свободу слова. Провідні телеканали знаходяться в руках груп, які не дають об’єктивної інформації, котра може виправити ситуацію в Україні у найближчий час.