Каськів - No pasaran! Оновлене ВІДЕО, Фото, коментарі

Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Тимошенко накажет сама себя? Документы
	»Мельниченко боятся все, потому что правду никто не любит
	»У кого сейчас модно заказывать выборы?
	»Балога не дурак, или Сабашук – Червоненко 4:1
	»Президент «Укрречфлота» может сбежать

Не пропустите »

	»Умерла балерина Ольга Лепешинская
	»"Манчестер Юнайтед" - чемпион мира!
	»Москва гордится нефтью, Абрамовичем и Ирэн Феррари

Интересное »

новости, загрузка.

Вячеслав Кириленко, зважаючи на незрозумілу ситуацію з «Українською правицею», виявився неперебірливим у доборі потенційних союзників по мегаблоку. В одній з останніх своїх заяв лідер «НУ» натякнув, що таким партнером скоріш за все стане «потужний політик» і, за сумісництвом, власник шматка розколотої «Пори» Владислав Каськів. Напевно, В’ячеслав Кириленко сподівається, що участь Каськіва в мегаблоці підсилить його позиції і додасть якусь частину виборчих симпатій. Проте, згадуючи до якого стану Владислав Володимирович довів «Пору», здається, що від його присутності мегаблок лише втратить.

Сьогодні навіть найідейніші «пористи» вже не говорять про повноцінне існування т. зв. Громадянської партії «Пора». Якщо раніше це політичне утворення ділили лише на «чорну» та «жовту» «Пору», то зараз мало хто розуміє, скількі цих «пір» є взагалі. Остаточний розкол партії відбувся на початку березня 2007, коли за допомогою інтриг та підкупу частини регіональних організацій, добродій Каськів зміг усунути свого колишнього соратника Євгена Золотарьова з посади голови політради «Пори» і сам зайняв його місце. Тоді очолювана Каськівим політрада першими своїми рішеннями виключила з партії Андрія Юсова, Сергія Пантюка та інших, найбільш революційно налаштованих «пористів», котрі явно заважали Владиславу Каськіву здійснювати «іменем Віктора Ющенка» «внутрішньопартійні реформи». Суть цих реформ полягала у відмові від критики Партії Регіонів, зведення до мінімуму партійної активності, і фактична нейтралізація «Пори» як окремого політичного суб’єкта.

Підвалини конфлікту всередині партії були закладені влітку 2006 року. Тоді, після поразки на парламентських виборах в блоці з ПРП, «Пора» перебувала в глибокому політичному нокауті. Зрада Мороза дала Каськіву ще один шанс увірватись в політичну еліту, відновивши реноме «Пори» як захисника ідеалів Майдану і демократичних цінностей. Заради цього «пористи» встановлюють наметове містечко на Майдані, в надії розпочати другу революцію, яка вже б не залишила шансів «старим» політикам. Проте після тривалих протестів, коли ідея перевиборів виглядала вже більш-менш реальною, Каськів відмовляється від подальшої боротьби. Причиною такого рішення вузькому колу «пористів» він називає досягнуті між ним та «регіоналом» Андрієм Клюєвим домоленості. Згідно з цими домовленостями, «Пора» демонтує власне наметове містечко, а в своєму політичному позиціонуванні відмовляється від критики «Партії Регіонів» і згадок про кримінальне минуле її чільників. Ці послуги Клюєвим були оцінені в кілька мільйонів долларів.

Зрозуміло, що таке рішення Владислава Володимировича було неприйнятним для інших «порівських» лідерів, зокрема для групи Юсова-Золотарьова, котра працювала в «Порі» ще з часів Громадянської кампанії ПОРА на президентських виборах. Проте Каськів, який вже звик до авторитарної форми управління партією, власного рішення змінювати не збирався. А щоб прискорити процес згортання наметового містечка - повністю припинив його фінансування, залишивши активістів фактично напризволяще, адже «пористи», розуміючи, до чого може призвести перехід Мороза на сторону біло-блакитних, залишати Майдан не збирались.

Вже за кілька днів Каськів тікає в Карпати, де уникає будь-яких контактів з партійним активом. По прибутті до Києва Владислав Володимирович ніяк не пояснює соратникам своє зникнення в найвідповідальніший момент. А вже коли питання призначення Януковича главою уряду було практично вирішено, Каськів летить на Кубу, де разом із частиною відданих йому партійних функціонерів святкує успішний політичний продаж «Пори» «регіоналам». Цікаво, що в компанії «пористів», на Острові свободи також «відривалась» й інша цікава публіка, зокрема директор київської взуттєвої фабрики Ігор Тинний (наближений до газового олігарха Дмитра Фірташа), власник київського нічного клубу «Carribian» (і за сумісництвом родич Каськіва), народний депутат Андрій Шевченко. Саме на Кубі осіла перша частина отриманих від Клюєва грошей.

Головний «порист» Каськів зі своїм «скарбником» Сергієм Шутом (на задньому плані)

В цей момент обезкровлений київський Майдан, не маючи іншого вибору, припинив своє існування. Так в «Порі» почала формуватись внутрішньопартійна опозиція, на чолі якої стали ті ж самі Юсов та Золотарьов.

Результатом її діяльності стало усунення Каськіва з посади голови політради і обрання восени Золотарьова керівником ПОРИ. Інакше бути і не могло, адже Каськів ніс відповідальність за програш на парламентських виборах, а окрім того, мав великі фінансові борги перед обласними організаціями, незважаючи на власний налагоджений бізнес.

До речі бізнесові справи Каськіва заслуговують окремої уваги. Ще з часів помаранчевої революції, Владислав Володимирович, використовуючи пожертви громадян на наметове містечко, почав обростати сумнівними фірмами і «фірмочками». Як розвовідають наближені до Каськіва джерела, в тандемі з беззмінним фінансовим менеджером «Пори» Сергієм Шутом, Влад займався усім чим можна, починаючи від закупівлі фундука до будівництва туристичних комплексів. Зокрема, так чи інакше Каськів контролює близько 15 різноманітних «шарашкіних контор», серед яких ТОВ «Европейска Пора», ТОВ «Карпати тур груп», ТОВ «ВК-Консалтинг», ТОВ «ПРОФФІТ – Менеджмент», також ІНВЕСТ та КОНСАЛТИНГ, «GREENFIELD ALLIANCE», а ще фірму «SHOOTERS», названу на честь «чесного пориста» Шута.

Владислав Володимирович з власником «Carribian Club» на Кубі

Але нормально працювати новому керівництву партії Каськів не дав. Ще з часів Громадянської кампанії ПОРА, на Владиславі Володимировичі було замкнуто усі фінансові потоки партії, під його контролем перебував і офіційний веб-ресурс та прес-служба «Пори». Відтак, будь-які спроби Юсова та Золотарьова проводити свою інформаційну політику, відновити критику ПР всіляко блокувались. А коли Золотарьов почав відверто загравати з новоствореною «Народною Самообороною» Луценка, терпець Каськіва, вочевидь, увірвався.

Розуміючи, що співпраця «Пори» і Луценка передбачає обов’язкову критику «регіоналів», а це в свою чергу руйнує суть домовленостей з Клюєвим і відводить від Каськіва значний фінансовий потік, Владислав починає форсувати події. З його ініціативи в «Порі» розпочинається широкомасштабна кампанія проти Золотарьова, результатом якої стала відставка останнього з посади голови політради і «друге пришестя» Каськіва на трон. На хвилі куражу, Каськів здійснює масові репресії проти партійців, незгодних з його політикою, виключаючи людей з лав партії, як то кажуть, «пачками». Поруч з цим Каськів «заморожує» низку партійних проектів, серед яких відомі «Чорні списки», де основними фігурантами виступали «регіонали», припиняє допомогу фонду «Антиткорупція», котрий видав бестселлер «Донецька мафія».

Приятель Фірташа Ігор Тинний «палить» захмелілого від політичних «успіхів» Каськіва

Для «пористів» такий розвиток ситуації став шоком. Від нового керівництва партії одна за одною починають відрікатись обласні організації, а Центральний виконавчий комітет ПОРИ оголошує безстроковий страйк. Заявляє про своє відмежування від партії і молодіжне крило – «Молода Пора». Відтак, процес остаточного розколу партії «Пора» на безліч уламків можна було вважати завершеним.