Родинність в політиці: традиція чи політична корупція?

Ніхто не заперечить, що родинність є однією з основних характерних особливостей менталітету українців. Ця риса присутня в усіх сферах нашого життя, проте останнім часом вона набирає все більших обертів в такій спеціальній та важливій галузі, як політика. Чи сприяє родинність нормальному і закономірному розвитку політичного життя в Україні – питання дискусійне. Але те, що ця тенденція посилюється з кожним роком, яскраво засвідчують виборчі списки партій.

Для прикладу можемо проаналізувати списки ключових політичних гравців – Партії регіонів, БЮТу та «Нашої України», які за всіма соцдослідженнями потрапляють до парламенту наступного скликання.

На жаль, правляча нині Партія регіонів, на відміну від опозиції, не дуже квапиться готуватися до дострокових виборів, бо досі не укладала (принаймні публічно) нових списків. Тому доведеться апелювати до діючого на сьогодні списку народних депутатів-регіоналів. Серед родичів тут – батько і син Віктори Януковичі (1 та 90 місце у списку), брати Андрій та Сергій Клюєви (14 та 62 місце), Юхим Звягільський та його зять Володимир Вечерко (7 та 77 місце), дружина колишнього київського губернатора Тетяна Засуха (117 місце), син заступника Генпрокурора Артем Пшонка (128 місце) та син екс-губернатора Сумщини Артем Щербань (140 місце).

«Наша Україна» новий список для дострокових виборів вже оприлюднила. Щоправда, в алфавітному порядку. У ньому яскраво спостерігається посилення позицій Президента – окрім прекрасно відомих кумів Віктора Андрійовича, до списку увійшли його брат Петро Ющенко, син брата Президента Ярослав Ющенко, брати Віктор та Іван Балоги, батько та син Порошенки, брати Тарас та Станіслав Довгі. «Народна самооборона», яка розглядає варіант блокування під час виборів із «Нашою Україною», також не виключення у плані родинності – очолюють її брати Юрій та Сергій Луценки.

Блок Юлії Тимошенко теж «стягнув» трохи родичів у новий список. Так, п’ятим номером залишився син голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Андрій Шевченко, який у V скликанні очолював Комітет з питань свободи слова та інформації, якому підзвітна Нацрада. У лідерах першої десятки замість Василя Онопенка, що став головою Верховного суду України, опинився його зять Євген Корнійчук (10 номер у списку), який заразом «успадкував» і Українську соціал-демократичну партію. Залишилися у списку брати Сергій та Олександр Буряки (38 та 69 номери). Під 75-м номером з’явилося нове прізвище 24-річної Еліни Шишкіної. Говорять, що вона єдонькою судді Конституційного Суду Віктора Шишкіна. Потрапив до списку БЮТ і Юрій Трегубов, заступник прокурора Дніпропетровської області, син давньої радниці лідерки блоку Ольги Федорівни Трегубової, яка балотувалася до парламенту на минулих виборах під 189 номером…

Колись Володимир Литвин (який на мить «забув», що патронував кар’єрне зростання свого брата Миколи) говорив, що «у нас родинність спотворена до клановості», а «багато політичних партій нагадують бізнес-клуби і відрізняються за цеховою ознакою». Свого часу Україна пережила «кучмізм», який багато нинішніх політиків нещадно критикували за так звану «бізнесову» родинність. Потім настали часи «кумізму» Віктора Ющенка, який начебто став каталізатором відставки уряду Тимошенко. Здається, тепер родинність в українській політиці стала вже вкоріненою традицією, від якої жодна політична сила не готова відмовлятися.

Сумно, що тема політичної родинності зараз навіть не дебатується. Можливо, як колись рекетирство поступово «влилося» у владу, так зараз і політична корупція потроху починає «обґрунтовуватися» родинними зв’язками. Тому нинішня політична еліта перетворилася на цілком відокремлений від народу «клуб владно-бізнесових інтересів», склад якого змінюється лише за рахунок перерозподілу родинних капіталів.