Квітневі тези: «Розпускаю нах»

Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Русь свята і Русь підмонгольська
	»Молодь, менти і громадянське суспільство
	»«Воля до влади»? Воля до опозиції!
	»Юго-западный край русский! Русский? «Русский»
	»Скінхед і китаєць – браття навік!

Не пропустите »

	»Умерла балерина Ольга Лепешинская
	»"Манчестер Юнайтед" - чемпион мира!
	»Москва гордится нефтью, Абрамовичем и Ирэн Феррари

Интересное »

новости, загрузка.

Вперше з вуст президента ми почули «речь не мальчика, но его мужа». Коротко і ясно: «Розпускаю нах». Чиновник перетворюється на вождя, коли каже народу: я звільняю вас від химери під назвою конституція. Бо інструмент великої людини – не закони, а кризи. Утворюючи кризу, творили нову дійсність Черчілль, Рузвельт, Сталін і Буш молодший.

Ющенко нарешті спромігся на власну авторську кризу. Нас всіх багато чому навчив 2004-й. Виявилося, що навіть Ющенко дечому навчився. Викликає захоплення його ніцшеанський цинізм: він не розпускав Раду, коли мав на те конституційні підстави, а коли такі підстави втратив – розпустив.

Проте, політика така підла штука, що все в ній (війни, землетруси, революція) завершується виборами. Навіть більшовики, готуючи переворот 1917 року, паралельно брали участь у виборах до установчих зборів.

До виборів менше двох місяців. В найближчі дні партії мають зголоситися до ЦВК. Опозиціонери це роблять. Змушені будуть зробити це і партії коаліції. Теоретично вони можуть впертися, і тоді в кінці травня у нас буде дві Верховні Ради, все одно, що жодної.

Все мав би вирішити Конституційний суд, але він – найбільш українська (за духом) установа. Його члени – латентні дзен-буддисти. Вони вчать мовчанням і звершують через недіяння.

Сині могли б заблокувати адміністрацію президента, як це робили помаранчеві два роки тому. Проте, тоді це робили опозиціонери, а нині це був би державний переворот, влаштований діючим прем’єром. Тоді Захід спустить всіх собак, а вітчизняні експортери металопрокату заплатять ще трохи грошей хлопцям, які стріляли в Курочкіна, куплять їм ще довшу гвинтівку. Втім, Янукович знає про це не гірше нас з вами. Тож заради громадського миру і збереження темпів розвитку економіки, Віктор Федорович піде на вибори, а на переворот не піде.

Регіонали лохонулися двічі – у 2004-му, коли не вивели людей на Київські вулиці, і сьогодні – коли вивели.

Ющенко – знову центральна політична фігура в країні. Ми знову ловимо кожне його слово. Іще раз українська історія рухається не за законами історії, а за законами античного театру. Час від часу спускають «Бога з машини», і він змінює сюжет не рахуючись з обуренням очманілих глядачів. У нас вже зовсім наставала остогидла стабільність. Ну хто ж міг передбачити, що Ющенко раптом прокинеться, і по краплі вичавить з себе конституцію.

Перефразовуючи Ніцше – якщо довго вдивлятися у вулик, бджоли загудуть в голові. Цікаво те, що донецькі – люди з кримінальним досвідом не зважилися на різкі дії два роки тому. Сьогодні на бєспрєдєл зважився бухгалтер, а донецькі бандити жалісно закликають дотримуватись конституції.

В усій цій ідилії для Ющенка є два слабкі моменти. Перший – сам Ющенко. Йому два місяці без круглих столів, без «діалогу» - як без повітря. Отже, велика ймовірність, що все завершиться якимсь нудним переформатуванням коаліції. А другий – важко уявити, як Венеціанська комісія й Парламентська асамблея ради Європи визнають результати цих виборів. Втім, куди вони дінуться. Не визнають результати виборів – залишать Україну в хаосі нестабільності. Вони ж згоджуються з результатами виборів в Косово? Згодяться і з нашими.

Отже, Ющенко – на коні, Янукович в розгубленості, Мороз у скорботі, ми – біля телевізорів. Хоча… Чую скрипіння коліщат – роботу машини. На мотузках спускають нового сценічного бога.