Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Нічого нового
	»Жінки та гроші
	»Слово на захист Черновецького і себе
	»Опіум для народу
	»Діти наших начальників будуть начальниками наших дітей

Не пропустите »

	»Определились первые финалисты "Евровидения"
	»Превью к матчу "Манчестер Юнайтед" - "Челси"
	»Собчак умер, лежа на даме - об этом все знают...

Колись на банкнотах писали, що держава зобов’язується обмінювати їх на золото. Нині на них малюють забутих діячів, вимерлих звірів, старі споруди і рослини, занесені до Червоної книги.

Банкноти мають викликати асоціації, які повинні складатися в метафори, а ті мають лягати в основу життєвої програми. Знецінені папірці підтверджені цінними паперами, які в свою чергу підтверджені кредитними зобов’язаннями, які в свою чергу спираються на розписки, наприклад, по іпотеці, які спонукають до ф’ючерсних контрактів, під які випускаються акції з хвилястим курсом, тобто мають змінну вартість в знецінених папірцях, які тримаються на системі міжнародних угод (наприклад, щодо нафтових транзакцій), які написані і підписані на папері, людьми вповноваженими надрукованими на папері конституціями і виборчими бюлетенями, оплаченими знеціненими папірцями, а найдивніше, що все це працює! Гроші знецінюються, а якість життя приростає шаленими темпами.

Ми, простакуваті люди, наївно любимо гроші і віримо в магію блідих гравюр і водяних знаків. Деякі фахівці, як їм здається, можуть вказати на те, чим забезпеченні банкноти, але ми не розуміємо, не бачимо і не знаємо цього. І тим не менше ладні віддати за них життя.

Ніколи раніше слово не значило так багато і не важило так мало. Слова підтверджуються, виправдовуються, замінюються лише словами. Політичні обіцянки, як банкноти (а банкноти ніщо інше, як своєрідні обіцянки) ніколи не бувають виконані, але виправдовуються наступними обіцянками. «Бандитам тюрми» — не вийшло, ну тоді «справедливість Є!» — немає? Тоді «український прорив!» — не прорве? Тоді і бухгалтерам бандитів теж тюрми! — гасло майбутньої президентської кампанії.

Постійно лунають страшні звинувачення, від яких нікому не страшно. Бо слів так багато, що значать лише кількісні характеристики, а їхнє значення — не означає, бо не встигає сприйнятися. Потік паперів породжує багатство, галас породжує владу і суспільну ієрархію.

Спершу слово створило світ. Згодом словом заклинали стихії. Далі слово називало річ. Потім слово означало протилежне. (Скажімо Одисея починається так: «Муза, скажи мне о том многоопытном муже…». Скажіть нині про когось «многоопытный муж» — подумають не моряк і вояк, а людина з багатим сексуальним досвідом. Муза в постромантичному контексті — лярва. Втім, так сприймають дідусі. Покоління СМС не знає ні Анабазиса Ксенофонта, ні анабазиса Швейка, тому сприйме цю фразу просто як лейбл приналежності того, хто цитує, — «чужий»).

Нині слова рівнозначні партії бас-гітари. Втім, без слів тема в ефемці ще можлива, а без ударника — ні. Пісня «Yellow submarine» — не про жовту субмарину. Вона не про кохання. Вона про «Yesterday». Туди можна було б вставити будь-які інші слова, підходящі за розміром, вона не стала б гіршою. Вона не означає. Вона важить і вартує. В FM потоці.

Слава Богові, слова втратили сенс. Інакше, нам довелося б за них відповідати. Колись інквізиція знищувала за єретичні висловлювання, бо твердження автоматично означали війну. Якщо я заперечую Святе причастя, я обов’язково буду руйнувати церкви і вішати попів. Так і робили. Лжепророк Мухаммад сказав: «Ла іллаху ілла лаху, ва мухаммад расул лаху», — і впали імперії. Колись читати було небезпечно. Прочитати — означало взяти на себе зобов’язання. Прочитав «Феноменологію духу» — починай насильницьке повалення ладу. Або до кінця життя страждай сумлінням. Пролистайте зараз для прикладу того Гегеля. Не виникне натхнення навіть ларьок бомбануть. Нудно. Многа букф.

Нині навіть Сталін не стріляв би за слова. Підозрілий той, хто мовчить. Губерман пише, що його бабуся казала йому: Гарічек, кожне твоє слово зайве. Я цілком усвідомлюю, що кожне моє слово безсенсове. Я звертаюся, не до Вас, мої любі, які читають мене лише за рудиментарною звичкою читати довгі тексти і безумовно усвідомлювати безглуздість всього написаного, а до мерців, які вміли цінити дискурс — до Торквемади, Сталіна, Побєдоносцева. Наші з вами статті — це спіритичні сеанси — шахрайство.

Іще раз: одного Слова вистачило для створення світу. Мільйонів слів мало для обрання прем’єра. Не зміст слова, гасла, програми, а пульсація галасу породжує нові політичні і соціальні сутності. Гроші втрачають навіть фізичну суть паперу — вони дедалі більш безготівкові — електрони, що стрибають в мікропроцесорах — чиста містика, сеча сатани.

Багатство — це не кілограми, це не те, що є; це те, що прирощується, вірніше темп того, що прирощується, це функція в математичному смислі, це поганський церемоніал в смислі теологічному.

Те, що слова втратили сенс, а гроші вже не економіка а містика, не означає, що треба мовчати і припинити рахувати. Навпаки, просто треба не говорити, а співати і завести нарешті кредитну картку і носити її там, де раніше лежав партквиток.